РЕФЛЕКСИВНІ ВМІННЯ МЕТАКОГНІТИВНОГО РІВНЯ  У ПЕРФОРМАТИВНОМУ НАВЧАННІ СТУДЕНТІВ

Максим Вячеславович Карповець

doi:10.32999/ksu2312-3206/2025-2-6

Максим Вячеславович Карповець Національний університет «Острозька академія» https://orcid.org/0000-0001-5322-089X

DOI: https://doi.org/10.32999/ksu2312-3206/2025-2-6

Ключові слова: вища школа, метакогнітивні навички, перформанс, перформативне навчання, рефлексивні вміння, психологія розуміння, студенти

Анотація

Стаття присвячена дослідженню трансформації рефлексивних умінь метакогнітивного рівня студентів під впливом перформансу як інтерактивної (тілесно орієнтованої) та презентаційної (практично орієнтованої) методики навчання. Мета – теоретичне обґрунтування та емпіричне вимірювання рефлексивних умінь метакогнітивного рівня студентів під час перформансу як освітнього інструменту.Застосування елементів перформативної теорії в освітньому та психологічному контексті є виразною особливістю цього дослідження, що покликане показати (мета) когнітивний потенціал і навчальні перспективи перформансу у вищій школі. Методи. У статті використано методику «Рефлексивні вміння (метакогнітивний рівень)» О. Савченко для аналізу зміни рефлексивних умінь, які студенти задіюють для вирішення проблем і завдань під час навчального перформансу. У нашому дослідженні було застосовано до- та післяекспериментальний дизайн (PPED, або pretest-posttest experimental design), за допомогою якого ми вимірювали показники обраних умінь до (pre-test) та після (post-test) екпериментального навчання з використанням перформансу. Результати. Обґрунтовано, що залучення перформансу позитивно вплинуло на показники різних шкал, зокрема на загальний рівень рефлексивних умінь метакогнітивного рівня (зростання від 12,2 % до 26,6 % на високому рівні), а також на вміння регулювати власні емоційні стани, формувати налаштування на роботу (∆ = 14,4 %). Останнє вказує на покращення вольової саморегуляції та емоційної стійкості у складних і невизначених ситуаціях. Доведено, що перформативне навчання найбільш ефективно вплинув на прогностичну функцію, аналіз власних помилок, планування та оцінку своїй дій, засвідчуючи високий рівень метакогнітивної регуляції. Висновки. Вказано, що перформативне навчання сприяє покращенню більшості рефлексивних умінь метакогнітивного рівня, проте ця динаміка є поступовою. Оскільки перформанс передбачає взаємодію і співпрацю, то метакогнітивні вміння розвивалися завдяки спільному обговоренню, критичній роботі та загальній рефлексії. Відповідно надалі важливо виміряти метакогнітивні зміни рефлексивних умінь студентів старших курсів у лонгітюдному дослідженні.

Посилання

1. Балашов Е. М., Каламаж В. О. Діагностика рефлексивних умінь студентів на метакогнітивному рівні. Науковий вісник ХДУ Серія Психологічні науки. 2020. № 2. С. 94–103.
2. Балашов Е. Метакогнітивні процеси в навчальній діяльності студентів. Науковий вісник ХДУ Серія Психологічні науки. 2020. № 1. С. 78–85.
3. Балашов Е. Концептуальні характеристики метакогнітивного моніторингу навчальної діяльності студентів. Психологія: реальність і перспективи. 2020. Вип. 14. С. 12–21.
4. Гриньків А. Метакогнітивні дослідження в контексті освітніх інновацій. Вища освіта України. 2016. № 2. С. 37–43.
5. Доцевич Т. Метакогнітивні стратегії розвитку читацької компетентності в студентів закладів вищої освіти. Psycholinguistics. 2019. Т. 26, № 1. С. 105–125. DOI: https://doi.org/10.31470/2309-1797-2019-26-1-105-125.
6. Засєкіна Л. В. Структурно-функціональна організація інтелекту. Острог: Вид-во Національного університету «Острозька академія», 2005. 370 с.
7. Каламаж Р. В., Августюк М. М. Ілюзія знання як помилка метакогнітивного моніторингу навчальної діяльності. Наукові записки Національного університету «Острозька академія». Серія «Психологія». 2016. Вип. 4. С. 19–29.
8. Карповець М. Перформативна діяльність студентів вищої школи: до проблеми психології розуміння. Жур- нал «Психологічні перспективи». 2024. Випуск 4 (35). С. 41–45.
9. Пасічник І. Д., Каламаж Р. В., Довгалюк Т. А. Мислення як метакогнітивний феномен. Психологія мислення / за ред. І. Д. Пасічника. Острог: Вид-во Національного університету «Острозька академія», 2015. С. 354–371.
10. Пасічник І. Д., Каламаж Р. В., Августюк М. А. Метакогнітивний моніторинг як регулятивний аспект метапізнання. Наукові записки Національного університету «Острозька академія». Серія «Психологія і педагогіка». 2014. Вип. 28. С. 3–16.
11. Пастушенко Н. Б. Розвиток рефлексивних умінь у студентів як складової готовності до педагогічної діяльності. Наукові записки НДУ ім. М. Гоголя. 2015. № 4. С. 206–210.
12. Савченко О. В. Рефлексивна компетентність: методи та процедури діагностики. Херсон: ПП. Вишемирський В. С., 2016. 263 с.
13. Azevedo R. Reflections on the field of metacognition: issues, challenges, and opportunities. Metacognition and Learning. 2020. № 15. P. 91–98.
14. Chiu M. M., Kuo S. W. Social metacognition in groups: Benefits, difficulties, learning, and teaching. Journal of Education Research. 2009. Volume 3, Issue 4. P. 1–19.
15. Hacker D. J. Metacognition in education: A focus on calibration. Handbook of Memory and Metacognition / J. Dunlosky and R. Bjork (Eds.). Mahwah, NJ: Lawrence Erlbaum Associates, 2008. P. 429–455.
16. Holton D., Clarke D. Scaffolding and metacognition. International Journal of Mathematical Education in Science and Technology. 2006. Vol. 37 (2). P. 127–143.
17. Kuhn D., Dean Jr. D. Metacognition: A bridge between cognitive psychology and educational practice. Theory Into Practice. 2004. Vol. 43 (4). P. 268–273.
18. Panadero E., Andrade H., Brookhart S. Fusing self-regulated learning and formative assessment: a road- map of where we are, how we got here, and where we are going. Australian Educational Researcher. 2018. Vol. 45. P. 13–31.
19. Schön D. A. The reflective practitioner: How professionals think in action. New York: Basic Books, 1983. 384 p.
20. Wilson A. Towards an understanding of metacognition(ing) through an agential realism framework. Educational Philosophy and Theory. 2021. Vol. 54 (9). P. 1397–1407. doi:10.1080/00131857.2021.1915763.