ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПРОЯВУ ОПТИМІЗМУ В ЛЮДЕЙ ПОХИЛОГО ВІКУ

Ключові слова: людина похилого віку, оптимізм, песимізм, щастя, психічне здоров’я, благополучна старість

Анотація

Мета. У статті поставлено за мету розкрити сутність оптимізму як психологічного феномену, проаналізувати його зв’язок з іншими психологічними конструктами, визначити психологічні особливості прояву оптимізму у людей похилого віку.

Методи. За допомогою описового методу проаналізовано різні підходи до дефініції оптимізму; систематизовано наукові теоретичні й емпіричні дослідження цього конструкту; за допомогою методики Л. Рудіної «Тест на оптимізм» визначено рівень оптимізму, песимізму й надії людей похилого віку.

Результати. Здійснено аналіз взаємозв’язку оптимізму з іншими психологічними категоріями. Наведено основні переваги оптимізму на життєвому шляху особистості. Зазначено, що оптимізм – здатність людини переживати надію на успіх, вірити у власні сили й можливості, турбуватися про себе та конструктивно долати перешкоди на шляху до досягнення мети. Описано психологічні характеристики людини-оптиміста й людини-песиміста. Розглянуто соціально-психологічні проблеми літніх. Надано результати емпіричного дослідження прояву оптимізму в людей похилого віку. Оптимістичні люди похилого віку більш щасливі, продуктивні, задоволені життям, упевнені в собі й у власному майбутньому, готові до нового, здатні прийняти себе і власний вік, більш успішно соціалізуються, мають певні цілі в житті та потрібні ресурси для їх реалізації, конструктивні копінг-стратегії подолання життєвих труднощів. У них загалом менше проблем зі здоров’ям. Песимістично налаштовані люди похилого віку гірше адаптуються до нового етапу життя, мають занижений емоційний фон і самооцінку, не приймають старість, очікують найгіршого в майбутньому, почуваються розгубленими у стресових ситуаціях, невпевнені в собі, безініціативні, малопродуктивні, некомунікабельні, тривожні, бояться проявляти себе, вважають, що життя скінчено, проте набагато точніше, ніж оптимісти, здатні оцінити ситуацію та власні ресурси для її вирішення. У більшості респондентів встановлено переважання помірного песимізму.

Висновки. Дослідження акцентує увагу на створенні необхідних умов посилення оптимізму в людей похилого віку задля благополучного старіння, позитивного прийняття себе та світу, формування впевненості в собі, віри у власні сили й успіх, планів на життя, ефективного подолання стресу, підтримки психічного й фізичного здоров’я.

Посилання

1. Аргайл М. Психология счастья. Санкт-Петербург : Питер, 2003. 271 с.
2. Віговська О. Якість життя особистості: теоретико-емпіричні доробки сучасної психології. Освіта регіону. Політологія. Психологія. Комунікації. № 2. 2013. С. 161–166.
3. Водопьянова Н.Е. Профессиональное выгорание и ресурсы его преодоления. Психология здоровья / под ред. Г.С. Никифорова. Санкт-Петербург, 2003. С 13.
4. Гоулман Д. Эмоциональный интеллект. Москва, 2008. 478 с.
5. Джидарьян И.А. Психология счастья и оптимизма. Москва : Институт психологии РАН, 2013. 268 с.
6. Замышляева М.С. Оптимизм и пессимизм в совладающем поведении в юношеском возрасте : дис. … канд. психол. наук : 19.00.03. Москва, 2006. 237 с.
7. Ильин Е.П. Эмоции и чувства. Санкт-Петербург : Питер, 2008. 783 с.
8. Калошин А. Теорія та практика позитивного мислення. Педагогіка толерантності. 1999. № 2. С. 80–88.
9. Психологія здоров’я людини / Коцан І.Я., Ложкін Г.В., Мушкевич М.І. ; за ред. І.Я. Коцана. Луцьк : РВВ Вежа Волин. нац. ун-ту ім. Лесі Українки, 2011. 430 с.
10. Левченко В.В. Позитивная психология. Москва : ФЛИНТА, 2014. 258 с.
11. Мечников И.И. Этюды оптимизма. Москва, 1964. 339 с.
12. Мудзыбаев К. Оптимизм и пессимизм личности. Социологические исследования. 2003. № 12. С. 87–96.
13. Селигман М. Как научиться оптимизму: Измените взгляд на мир и свою жизнь. Москва : Альпина Паблишер, 2015. 338 с.
14. Селигман М. Новая позитивная психология: новый взгляд на счастье и смысл жизни. Москва : София, 2006. 368 с.
15. Сычёв О.А. Психология оптимизма : учебно-методическое пособие к спецкурсу. Бийск : БПГУ им. В.М. Шукшина, 2008. 69 с.
16. Філософський енциклопедичний словник. Київ : Абрис, 2002. 742 с.
17. Холостова Е.И. Пожилой человек в обществе : в 2 ч. Москва : Cоц.-технол. ин-т, 1999. 320 с.
18. Шапар В.Б. Сучасний тлумачний психологічний словник. Харків : Прапор, 2007. 640 с.
19. Carver C.S., Scheier M.F. Optimism. Handbook of Positive Psychology. Oxford, N. Y. : Oxford University Press, 2002. P. 231–243.
20. Peterson C., Seligman M.E.P., Vaillant G.E. Pessimistic explanatory style is a risk factor for physical illness: A thirty-five-year longitudinal study. Journal of Personality and Social Psychology. 1988. V. 55. P. 23–27.
Опубліковано
2020-11-04
Сторінки
33-40
Розділ
СЕКЦІЯ 2 ПЕДАГОГІЧНА ТА ВІКОВА ПСИХОЛОГІЯ