ОСОБЛИВОСТI ЗАДОВОЛЕНОСТI ЖИТТЯМ ТА ЖИТТЄСТIЙКОСТI ЛЮДЕЙ ПЕНСIЙНОГО ВIКУ

Ключові слова: пенсійний вік, працюючі пенсіонери, суб’єктивний контроль, життєстійкість, задоволеність життям, самореалізація, спілкування, включеність, суспільна користь, статус

Анотація

У статті досліджуються уявлення про сенс та значення праці для людей пенсійного віку, які залишаються активними на ринку праці, а також тих, хто закінчив свою трудову діяльність. Реалізація людини через працю щільно пов’язана з такими психологічними феноменами, як цілепокладання, сенс життя, прагнення до самореалізації, волевиявлення, бажання бути потрібним, осмислення власного життєвого шляху і можливостей для його проживання. Усе це пов’язано зі сформованим рівнем життєстійкості особистості. Більшість дослідників життєстійкості розуміють її як специфічну особистісну рису, яка забезпечує ефективне подолання життєвого шляху і досягнення людиною хороших життєвих результатів. Проаналізовано значення конструктів життєстійкості та її місце у формуванні задоволеності життям людей пенсійного віку.

Метою дослідження було визначення психологічних особливостей працюючих та непрацюючих людей похилого віку. Висунуті гіпотези про те, що життєстійкість працюючих та непрацюючих людей похилого віку відрізняється; люди похилого віку, що продовжують працювати, мають більш високий рівень суб’єктивного контролю та більшою мірою задоволені своїм життям, ніж особи похилого віку, що не працюють.

Методи. Теоретико-методологічний аналіз наукових джерел, систематизація та узагальнення психологічних даних за проблемою дослідження, опитувальники (авторський опитувальник, методика життєстійкості C. Мадді, тест «Рівень суб’єктивного контролю» Дж. Роттера, тест «Рівень задоволеності життям»), методи математичної обробки даних.

Результати. Досліджувані респонденти були розділені на дві групи відповідно до висунутих гіпотез: працюючі та непрацюючі пенсіонери. Дослідження виявило, що особи, які продовжують працювати, самореалізовуються у професії (соціальне спрямування), на відміну від непрацюючих пенсіонерів, які реалізовуються через хобі (для себе: спорт, йога, в’язання, кулінарія, іноземні мови тощо). Працюючі пенсіонери більшою мірою задоволені станом власного здоров’я та життєвими досягненнями, проявляють більшу самостійність, володіють більш високим рівнем суб’єктивного контролю та більш високим показником життєстійкості, вони більше покладаються на власні сили.

Висновки. Дослідження підтвердило висунуті припущення про те, що працюючі пенсіонери мають вищий рівень задоволення станом свого життя, аніж непрацюючі пенсіонери.

Посилання

1. Борисов Г.И. Психологические характеристики пожилых людей третього возраста. Педагогическое образование в России. 2016. № 5. С. 171–175.
2. Глэддинг С. Психологическое консультирование [4-е изд.]. Санкт-Петербург : Питер, 2002. 736 с.
3. Дідора М. Особливості ціннісних орієнтацій у людей похилого віку. Психологія і суспільство. 2011. № 1. С. 104–113.
4. Ерохина Д.Г., Каращук Л.Н. Исследование удовлетворенности жизнью в пожилом возрасте и молодости. Личность в меняющемся мире: здоровье, адаптация, развитие. Спецвыпуск, 2015. С. 117–119.
5. Ермолаева М. Практическая психология старости. Москва : ЭКСМО пресс, 2002. 320 с.
6. Закерничная Н.В. Теоретическое осмысление понятия жизнестойкости в отечественных и зарубежных исследованиях. Учёные записки ЗабГУ. 2016. Т. 11. № 5. С. 62–65.
7. Кузьмич В. Вікові особливості людей похилого віку. Збірник наукових праць національної академії державної прикордонної служби України. Серія: Педагогічні науки. 2016. № 3(5). С. 93–106.
8. Мадди С. Смыслообразование в процессе принятия решений. Психологический журнал. 2005. Т. 26. № 6. С. 87–99.
9. Михальська С.А. Психологічні особливості людей похилого віку. Проблеми сучасної психології. 2014. Вип. 23. С. 425–433.
10. Неженцева В.О. До проблеми саморегуляції емоційних станів у літньому віці. Вісник ХНПУ імені Г.С. Сковороди «Психологія». 2017. Вип. 56. С. 167–178.
11. Решетник О.А. Аналіз показників життєстійкості особистості. Сучасні тенденції розвитку науки : матеріали IV Міжнародної науково-практичної конференції. Херсон : Видавництво «Молодий вчений», 2018. Ч. 2. С. 47–50.
12. Суслова Т.Ф., Жучкова М.В. Исследование удовлетворенности жизнью и смысложизненных ориентаций в пожилом и старческом возрасте. Сибирский психологический журнал. Психологические науки. 2014. Вип. 53. С. 21‒30.
13. Титаренко Т.М., Ларіна Т.О. Життєстійкість особистості: соціальна необхідність та безпека : навч. посібник. Київ : Марич, 2009. 76 с.
14. Ушакова І.М. Геронтопсихологія : підручник. Харків : НУЦЗУ, 2014. 236 с.
15. Халина Н.В. Сходство образа Я и образа значимого другого как фактор, влияющий на удовлетворенность жизнью в пожилом возрасте. Современные исследования социальных проблем (электронный научный журнал). 2012. № 10 (18).
16. Charles S.T., Carstensen L.L. (2010). Social and Emotional Aging. Annual Review of Psychology. Vol. 61: 383‒409. https://doi.org/10.1146/annurev.psych.093008.100448 (дата звернення: 03.06.2020).
17. Hennekam S. (2006) Vitality of older workers and its relationship with performance, career satisfaction and career success. Revue Management & avenir. 2016/1 (N 83), p. 15–32. URL: https://www.cairn.info/revue-management-etavenir-2016-1-page-15.htm (дата звернення: 03.06.2020).
18. Krause N. (2007). Longitudinal study of social support and meaning in life. Psychol. Aging. 22(3): 456–469.
19. The Oxford handbook of work and aging (2012) / edited by Jerry W. Hedge, Walter C. Borman. (Oxford library of psychology). URL: https://books.google.com.ua/books?id=WHdYIE76xu4C&printsec=frontcover&hl=uk#v=onepage&q&f=false (дата звернення: 03.06.2020).
Опубліковано
2020-08-31
Сторінки
100-108
Розділ
СЕКЦІЯ 2 ПЕДАГОГІЧНА ТА ВІКОВА ПСИХОЛОГІЯ