ПРОФЕСІЙНА РЕАДАПТАЦІЯ У СТРУКТУРІ АДАПТАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ: РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ

  • Микита Сергійович Панов
Ключові слова: адаптаційний потенціал, життєстійкість, суб’єкт-суб’єктна парадигма, залученість, контроль, ризик, внутрішньо переміщені особи

Анотація

Стаття присвячена проблемі професійної реадаптації особистості у сучасному соціумі, а саме особливостям професійної реадаптації внутрішньо переміщених осіб.

Мета. Отже, метою статті є визначення психологічних особливостей професійної реадаптації особистості в ситуації вимушеної зміни місця проживання. Значущим виміром адаптаційного потенціалу особистості є її життєстійкість, головними складовими якої є залученість до соціальної взаємодії, здатність до внутрішнього контролю та пошуку продуктивних шляхів реагування на події зовнішнього середовища, а також толерантне ставлення до ризику та невизначеності, що загалом є відображенням рівня психічного здоров’я.

Методи.Проведене дослідження відбувалося за допомогою двох наступних психодіагностичних методик: багаторівневий особистісний опитувальник «Адаптивність» (А. Маклаков і С. Чермянін) і тест «Життєстійкість» С. Мадді (адаптація Д. Леонтьєва, Є. Осіна, М. Алфімової). В дослідженні взяли участь місцеві безробітні та внутрішньо переміщені особи.

Результати. Отримані результати засвідчують наявність значущо вищого рівня розвитку адаптивних здібностей у місцевих безробітних, зокрема значно вищими показниками відрізняється рівень нервово-психічної стійкості та моральної нормативності. Дані, отримані внаслідок застосування тесту «Життєстійкість», засвідчують наявність у внутрішньо переміщених осіб більш низьких показників за такими шкалами, як залученість до соціальної взаємодії та контроль подій власного життя, але водночас ця категорія досліджуваних відрізняється вищими показниками за ступенем прийняття ризику у власному житті, що, безумовно, також пов’язано з особливостями соціальної ситуації внутрішньо переміщених осіб.

Висновок. Таким чином, за результатами проведеного дослідження можна зробити висновок про наявність значущих відмінностей за психологічними особливостями професійної реадаптації внутрішньо переміщених осіб, що потребує застосування відповідних психологічних заходів щодо розвитку їх адаптативного потенціалу з метою оптимізації ситуації вимушеної професійної реадаптації.

Посилання

1. Александрова Л.А. К концепции жизнестойкости в психологи. Сибирская психология сегодня: Сб. научн. трудов. Вып. 2 / под ред. М.М. Горбатовой, А.В. Серого, М.С. Яницкого. Кемерово, 2004. С. 82–90.
2. Богомолов А.М. Личностный адаптационный потенциал в контексте системного анализа. Психологическая наука и образование. 2008. № 1. С. 67–73.
3. Блинова О.Є. Соціально-психологічні засади дослідження кризи професійної ідентичності вимушених мігрантів. Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія: Психологічні науки. Херсон : Гельветика, 2016. Вип. 6. Т. 2. С. 116–121.
4. Блинова О.Є. Соціально-психологічні чинники подолання кризи ідентичності вимушених мігрантів. Особистість як суб’єкт подолання кризових ситуацій: психологічна теорія і практика : монографія / за ред. С.Д. Максименка, С.Б. Кузікової, В.Л. Зливкова. Кн. 2. Суми : Вид-во СумДРУ ім. А.С. Макаренка. 2017. С. 162–180.
5. Вельдбрехт О.О. Модель «оптимуму креативності» як здатності до адаптації. Проблеми загальної та педагогічної психології : зб. наук. праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України. Київ, 2006. Т. VIII, вип. 6. С. 46–53.
6. Галян А.І. Особистісні ресурси адаптації майбутніх медичних працівників : дис. …канд. психол. наук : 19.00.01. Луцьк, 2016. 228 с.
7. Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание. Личность / ред. Д.А. Леонтьев. Москва : Смысл ; Академия, 2004. 346 с.
8. Леонтьев Д.А., Рассказова Е.И. Тест жизнестойкости. Москва, 2006. 63 с.
9. Мадди С. Смыслообразование в процессе принятия решений. Психологический журнал. 2005. № 6. С. 7–21.
10. Маклаков А.Г. Личностный адаптационный потенциал: его мобилизация и прогнозирование в экстремальных условиях. Психологический журнал. 2001. Т. 22. № 1. С. 16–24.
11. Митина Л.М. Психология труда и профессионального развития учителя. Москва : Академия, 2004. 320 с.
12. Посохова С.Т. Психология адаптирующейся личности (Субъектный подход) : дис. ... д-ра психол. наук : 19.00.01. Санкт-Петербург, 2001. 393 c.
13. Реан А.А., Кудашев А.Р., Баранов А.А. Психология адаптации личности : Анализ. Теория. Практика. Санкт-Петербург : Прайм-ЕВРОЗНАК, 2008. 479 с.
14. Maggiori C., Johnston C.S., Krings F., Massoudi K., Rossier J. (2013). The role of career adaptability and work conditions on general and professional well-being. J. Vocat. Behav. 83, 437–449. doi: 10.1016/j.jvb.2013.07.001 (дата звернення: 15.07.2019).
15. Ryff C. D. Psychological well-being in adult life. Current Directions in Psychological Science. 1995. № 4. P. 99–104.
Опубліковано
2019-11-29
Сторінки
197-203
Розділ
СЕКЦІЯ 3 СОЦІАЛЬНА ПСИХОЛОГІЯ; ПСИХОЛОГІЯ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ