САМОРОЗВИТОК ОСОБИСТОСТІ У ПРАКТИКАХ ДІАЛОГУ

С.О. Ганаба

С.О. Ганаба

Ключові слова: діалог, любов, розвиток, людина, співпричетність

Анотація

У статті проаналізовано аксіологічний та гносеологічний аспекти діалогу у розвитку особистості. Наголошується на тому, що спілкування та взаємодія зі світом інших людей дозволяє людині відбутися у повноті своєї сутності. Підкреслюється, що у діалозі конструюються не тільки реалії соціального світу, але й сама людина. Вона не лише розкриває власний досвід людини, його знання, внутрішню природу і потенціал через знання і розуміння інших людей, діалогові практики свідчать про складність і багатомірність людини і її світу.

Посилання

1. Батищев Г.С. Найти себя. Вопросы философии. № 3. 1995. С. 103–109.
2. Библер В.С. От наукоучения – к логике культуры. Два философских введения в ХХІ век. Москва, 1991. 248 с.
3. Бодрийяр Ж. Призрачность зла. Москва, 2000. 258 с.
4. Больнов О.Ф. Зустріч. Першоджерела комунікативної філософії. Київ,1996. С. 127–139.
5. Гуссерль Э. Картезианские размышления. Москва,1992. 580 с.
6. Даренський В. Парадокси діалогічної ідентичності: діалог як «самоіншування». Наукові записки. Серія «Філософія». Острог. Вип.8. 2011. С. 185–194.
7. Делез Ж. Складка. Лейбниц и барокко. Москва, 1998. 264 с.
8. Кассирер Э. Опыт о человеке: Введение в философию человеческой культуры. Что такое человек. Проблема человека в западной философии. Москва, 1988.
С. 3–17.
9. Клочовський Я. А. Філософія діалогу. Київ, 2013. 224 с.
10. Маслоу А. Новые рубежи человеческой природы. Москва, 1999. 425 с.
11. Рікер П. Сам як Інший. Київ, 2002. 456 с.
12. Предборська І. Радикальна педагогіка в проблемному полі західної філософії освіти: пошуки, контексти, інтерпретації. Філософія і методологія розвитку вищої освіти України в контексті євроінтеграційних процесів. Київ, 2011. С. 68–93.
13. Ясперс К. Комунікація. Першоджерела комунікативної філософії. Київ,1996. С. 140–156.