ІНДИВІДУАЛЬНИЙ ПІДХІД ДО ПСИХОКОРЕКЦІЇ АДИКТИВНОЇ ПОВЕДІНКИ ОСІБ ЮНАЦЬКОГО ВІКУ З ВАДАМИ РОЗУМОВОГО РОЗВИТКУ
Анотація
Метою даної статті є обґрунтування індивідуального підходу психокорекції адиктивної поведінки осіб юнацького віку з вадами розумового розвитку на прикладі алкогольної залежності.
Методи. Для психокорекції використовується так звана «крокова модель», а також клінічна діагностика, на підставі чого розробляється інструментарій для безпосереднього впливу на хворого. Досить ефективним для психокорекції таких осіб є метод арт-терапії, ігрової терапії, терапії мистецтвом, коли стимулюється розкриття творчого потенціалу особистості й активізує її захисно-пристосувальні механізми.
Результати. Проектується персоніфікована програма психокорекції на рівні діагностики медичного інструментарію, очікуваного результату та змісту програми психокорекції. Для цього передує діагностика для визначення вади розумового розвитку, яка спрямована на вивчення структури дефекту, механізмів його формування а також на виявлення збережених функцій психіки, на які можна спиратись під час корекції. Паралельно з цим проводиться діагностика щодо рівня та тривалості алкогольної залежності особи юнацького віку з вадами розумового розвитку. Наступним є інтегрована корекційна робота, її організація і активізація діяльності форумів до співробітництва з лікарем. Водночас запропонована схема спільних дій системи психокорекції на рівні родини, психолога, лікаря та соціального середовища, алгоритм яких відображений у розробленій програмі. Боротьба із узалежненою поведінкою повинна здійснюватися за двома напрямами: корегуючий і компенсуючий, перший з яких полягає на взаємодії прямих дій на адитивну поведінку окремих осіб, а другий проявляється у формуванні підростаючого покоління таких моральних якостей, які спричинюють протидію виникненню соціальних відхилень у їх свідомості, діяльності та поведінці.
Висновки. Продемонстровано, як на підставі діагностики формується зміст індивідуальної програми психокорекції таких осіб. Обґрунтовується інтегрована система психокорекції за участю родини, психолога та соціального середовища у форматі покрокової моделі. Як пріоритетні напрями психоко-рекційної програми виділяються ті засоби, які найбільше впливають на емоційну, чуттєву сферу, серед яких основним визнано метод арт-терапії.
Посилання
2. Wiers R.W., Bartholow B. D. , Wildenberg E., Thush C., Engels R., Sher J. K., Grenard J., Ames S. L., Stacy A. W. Automatic and controlled processes and the development of addictive behaviors in adolescents: A review and a model, USA : 2007, Volume: 86, Issue: 2, p. 263–283.
3. Бончук Н.В. Схильність до адиктивної поведінки у підлітків залежно від особливостей системи ціннісних орієнтацій. Молодий вчений. Херсон : 2016, № 7 (34), с. 367.
4. Корець А.М. Особливості адитивної поведінки підлітків з обмеженими можливостями здоров’я. Наукова спадщина Григорія Костюка і сучасні проблеми особистісно орієнтованої освіти. Кіровоград : Ексклюзив-Систем, 2016. С. 212–216.
5. Корець А.М. Профілактика адитивної поведінки осіб юнацького віку з особливими потребами. Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія «Психологічні науки». Херсон : 2017, Випуск 5. Том 2, С. 60–64.
6. Самойлов А.М. Адиктивна поведінка як одна з форм девіантної поведінки підлітків. Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського. Серія: Педагогіка і психологія. Вінниця, 2014. Випуск 41, С. 405–408.
7. Синьов В.М., Матвєєва М.П., Хохліна О.П. Психологія розумово відсталої дитини : підручник. Київ : Знання, 2008. 359 с.
