СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ ЗАДОВОЛЕНОСТІ ШЛЮБОМ ОСІБ ПЕРІОДУ РАННЬОЇ ДОРОСЛОСТІ

  • Олена Вячеславівна Волошок
Ключові слова: міжособистісне спілкування у шлюбі, гендерна роль, рольова структура сім’ї, стаж подружнього життя, стабільність шлюбу

Анотація

Мета статті полягає у теоретичному аналізі та емпіричному розкритті соціально-психологічних чинників задоволеності шлюбом. Задоволеність шлюбом безпосередньо впливає на стійкість подружнього союзу – низька задоволеність шлюбом за незначного впливу інших важливих факторів призводить до розпаду сім’ї.

Методики, використані у дослідженні, – це тест виявлення особливостей міжособистісного спілкування у шлюбі Ю. Альошиної, Л. Гозмана, Є. Дубовської, тест на виявлення типу гендерної ролі особистості Сандри Бем, тест задоволеності шлюбом Г. Бутенко, Т. Романова, В. Століна, методика виявлення уявлення подружжя про рольову структуру їх сім’ ї Ю. Альошиної, Л. Гозмана, Є. Дубовської та анкета для виявлення віку, статі, подружнього стажу, наявності та кількості дітей, виду шлюбу. Групу дослідження становили 50 осіб періоду ранньої дорослості, які перебувають у шлюбі, з яких: 42 жінки і 8 чоловіків.

Результати дослідження показали, що є взаємозв’язок між особливостями спілкування у парі та їх задоволеністю шлюбом. До таких особливостей спілкування можна віднести: спільність у поглядах, легкість у спілкуванні, довіра, психотерапевтичність, взаєморозуміння та наявність загальних символів. Проте тип гендерної ролі не пов’язаний із задоволеністю стосунками. Було виявлено також обернений зв’язок між задоволеністю шлюбом та наявністю дітей. Тобто з появою дітей з’являються труднощі, які можуть знижувати суб’єктивну задоволеність подружніми стосунками. Крім того, виявлено обернений взаємозв’язок між стажем шлюбу та довірою у спілкуванні. Тобто за збільшення кількості спільно прожитих років зменшується рівень довіри до партнера у спілкуванні. Також було розкрито відмінності між особами з різним типом гендерної ролі за такими властивостями подружнього спілкування, як довіра та психотерапевтичність.

Висновками до статті можемо вважати те, що основними чинниками задоволеності шлюбом виступають особливості міжособистісного спілкування та наявність дітей у шлюбі. Опосередковано виявлено вплив стажу сімейного життя на довіру у подружньому спілкуванні.

Посилання

1. Антонюк Е.В. Становление ролевой структуры молодой семьи и ее восприятие супругами: психологическое исследование. Вестник Моск. ун-та. Психология. Сер.14. 1993. № 4. С. 25–34.
2. Бакланова О.Э. Согласованность ролевых представлений супругов. Вопросы психологии. 2012. № 1. С. 63–74.
3. Бондарчук О.І. Психологія сім’ї. Київ : МАУП, 2001. 96 с.
4. Гурко Т.А. Удовлетворенность браком как показатель супружеских отношений. Семья и социальная структура. Москва, 1987. С. 54–60.
5. Котлова Л.О., Саух І.Д. Психологічні чинники задоволеності шлюбом на різних етапах подружнього життя. Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія «Психологічні науки». 2019. Випуск 1. С. 223–228.
6. Лисенко Л.М. Психологічні чинники задоволеності стосунками в подружніх парах. Теорія і практика сучасної психології. Запоріжжя, 2018. № 5. С. 73–77.
7. Павелків Р.В. Вікова психологія : підручник. Київ : Кондор, 2015. 469 с.
8. Семина Е.Ю., Мороз Т.С. Взаимосвязь удовлетворенности браком и работой супружеских пар. URL: https://scienceforum.ru/2012/аrticle/2012003324 (дата звернення: 05.06.2019).
9. Соціологія кохання: як українці одружуються і чому розлучаються URL: https://ukr.segodnyа.uа/ukrаine/sociologiyа-lyubvi-kаk-ukrаincy-zаklyuchаyut-brаki-i-pochemu-rаzvodyаtsyа-1113755.html (дата звернення: 05.06.2019).
10. Сысенко В.А. Супружеские конфликты. Москва : Финансы и статистка, 1983. 175 с.
11. Шавлов А.В. Факторы удовлетворенности браком в семье кадрового военного в России : дис. канд. социол. наук : 22.00.04. Москва, 1996. 200 с.
12. Lewis R., Spаnier G. The rising аbout the quаlity аnd stаbility of mаrriаge. Contemporаry theories аbout the fаmily. New York, 1971. Р. 105–113.
Опубліковано
2019-10-08
Сторінки
122-128
Розділ
СЕКЦІЯ 3 СОЦІАЛЬНА ПСИХОЛОГІЯ; ПСИХОЛОГІЯ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ