ПРОБЛЕМА ПРОКРАСТИНАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ ЮНАЦЬКОГО ВІКУ

Дар’я Іванівна Аносова-Сидельнікова

doi:10.32999/ksu2312-3206/2022-1-5

Дар’я Іванівна Аносова-Сидельнікова https://orcid.org/0000-0003-2541-1503

DOI: https://doi.org/10.32999/ksu2312-3206/2022-1-5

Ключові слова: особистість, прокрастинація, юнацький вік, відкладання, тривожність, соціальний тиск

Анотація

Мета – дослідити сучасний стан розробки проблеми прокрастинації особистості юнацького віку в психологічній науці. Методи. Використано такі методи, як: теоретичний аналіз психологічного феномена прокрастинації, порівняння, класифікація та синтез сучасних наукових досліджень прокрастинації в юності. Результати. Дослідження фахової психологічної літератури сприяє поглибленню розуміння прокрастинації, а також узагальненню і систематизації уявлень щодо специфіки становлення цього психологічного утворення в особистісному світі індивідуума юнацького віку. Висновки. Проаналізовано явище прокрастинації як складне психологічне утворення, переживання якого супроводжується негативними емоціями. Цей феномен відображає реакцію людини на соціальну необхідність виконання діяльності низької особистісної значущості. Специфіку особистісного розвитку молодої людини в юності визначає те, що вона вперше постає перед необхідністю не лише конструювати власні життєві цілі, але й докладати значних зусиль для реалізації своїх життєвих планів. Виявлено, що висока складність досягнення таких цілей та відсутність гарантій життєвого успіху спричинюють прагнення юнаків і дівчат відкласти відповідні справи, точніше вибрати стратегію прокрастинації. Проаналізовано специфіку прокрастинації діяльності (відкладання юнаками та юнками побутових соціально детермінованих справ) та прокрастинації в прийнятті життєвих рішень (відкладання як генералізованої стійкої стратегії особистості). Виражена прокрастинація спричинює гальмування життєвої енергії людини в різних аспектах її соціального світу та може спричинювати становлення пасивної життєвої позиції загалом. Результати теоретичного аналізу також дають можливість констатувати, що особистість юнацького віку певною мірою може регулювати власну стратегію прокрастинації. «Активні» прокрастинатори переживають високу тривожність, гнів, роздратування. Ці негативні емоції сприяють мобілізації ними власних психологічних ресурсів для виконання і завершення необхідної діяльності, що підлягає прокрастинації. На відміну від них, «пасивні» прокрастинатори виявляють емоції суму, розчарування, нудьги. Вони здійснюють реалістичний прогноз подальших соціальних санкцій. Але не завершують діяльність у необхідні строки. Доведено, що впродовж пізньої юності молоді люди більш вибірково використовують стратегію відкладання у своїй життєдіяльності. Все частіше використовують цю стратегію для короткотривалого планування виконання складних чи нових завдань. Однак аналіз результатів досліджень сучасних учених показав, що і в пізньому юнацькому віці особистість часто вдається до неефективних способів прокрастинації.

Посилання

1. Бабатіна С. І., Світенко С. В. Вивчення особистісних чинників схильності до прокрастинації осіб юнацького віку. Інсайт: психологічні виміри суспільства : науковий журнал. 2019. Вип. 1. С. 7–14.
2. Веденеева Е. В., Забелина Е. В., Трушина И. А., Честюнина Ю. В. Особенности психологического времени личности студентов, склонных к прокрастинации. АНИ: педагогика и психология. 2017. № 4(21). С. 289–292.
3. Воронова Т. А., Дубровина С. В., Чепурко Ю. В. Прокрастинация у студентов медицинского вуза с различной направленностью личности. Образование и наука. 2020. № 9. C. 86–103.
4. Дворник М. С. Прокрастинація в конструюванні особистісного майбутнього : монографія. Кропивницький : Імекс-ЛТД, 2018. 120 с.
5. Дуб В. Особливості прокрастинації студентів. Проблеми гуманітарних наук. Психологія. 2020. № 47. С. 53–66.
6. Еремицкая И. А., Андреева И. В. Прокрастинация и самоорганизация у студентов вуза. Общество: социология, психология, педагогика. 2019. № 3. URL: https://cyberleninka.ru/article/n/prokrastinatsiya-i-samoorganizatsiya-u-studentov-vuza
7. Журавльова О., Журавльов О. Типологічні особливості прояву прокрастинації у студентів. Психологічні перспективи. 2020. Вип. 36. С. 86–99.
8. Киселева М. А. Взаимосвязь степени выраженности прокрастинации и самоопределения молодежи. Научно-практический журнал «Гуманизация образования». 2015. № 5. С. 37–38.
9. Колесниченко М. Б., Паршакова О. Ю. Социологический подход к студенческой прокрастинации. Вестник ПНИПУ. Социально-экономические науки. 2018. № 2. С. 17–26.
10. Колтунович Т. А., Поліщук О. М. Прокрастинація – конфлікт між «важливим» і «приємним». Молодий вчений. 2017. № 5(45). С. 211–218.
11. Лугова В. М. Прокрастинація: основні причини, наслідки та шляхи подолання. Актуальные научные исследования в современном мире. 2018. Вып. 4(36). Ч. 2. С. 59–65.
12. Малышев И. В. Проявление прокрастинации личности у учащихся старших классов. Электронный научный журнал «Пензенский психологический вестник». 2019. № 1(12). URL: https://cyberleninka.ru/article/n/proyavlenie-prokrastinatsii-lichnosti-u-uchaschih sya -starshih-klassov
13. Рожина И. С. Прокрастинация в студенческой среде и методы её преодоления. Личность, семья и общество: вопросы педагогики и психологии. 2017. № 4–7(72). С. 23–28.
14. Руднова Н. А. Характеристики саморегуляции деятельности как факторы прокрастинации. Вестник Пермского университета. Философия. Психология. Социология. 2018. № 4(36). С. 550–561.
15. Рудь Г. В. Дослідження феномену прокрастинації в юнацькому віці. Психологія: реальність і перспективи. 2019. № 12. С. 190–196.
16. Симатова О. Б. Стратегии и модели копинг-поведения у лиц юношеского возраста, склонных к прокрастинации. Baikal Research Journal, 2019. Т. 10. URL: https://cyberleninka.ru/article/n/strategii-i-modeli-koping-povedeniya-u-lits-yunosheskogo-vozrasta-sklonnyh-k-prokrastinatsii
17. Скляр Н. А., Коломенская В. В., Таран И. И., Кузьмина Я. Л. Взаимосвязь прокрастинации и учебной мотивации в юношеском возрасте. Научно-практический журнал «Гуманизация образования». 2016. № 4. С. 71–76.
18. Cтолярчук О. А., Сергєєнкова О. П., Коханова О. П. Динаміка академічної прокрастинації студентів. Психологія особистості, 2021. Вип. 26. С. 127–132.
19. Тузова О. Н. Способность самоуправления у студентов с различной степенью выраженности прокрастинации. Психология человека в образовании. 2021. № 1. С. 71–79.
20. Шустова Н. Е. Смысложизненные ориентации молодых людей с разной степенью выраженности прокрастинации. Гуманизация образования. 2015. № 6. С. 40–44.
21. Balkis M. Academic procrastination, academic life satisfaction and academic achievement: The mediation role of rational beliefs about studying. Journal of Cognitive and Behavioral Psychotherapies. 2013. No. 13. P. 57–74.
22. Beck B. L., Koons S. R., Milgrim D. L. Correlates and consequences of behavioral procrastination: The effects of academic procrastination, self-consciousness, self-esteem, and self-handicapping. Journal of Social Behavior and Personality. 2000. No. 15(3). Р. 3–13.
23. Bojuwoye O. Causes of Academic Procrastination Among High School Pupils with Learning Disabilities in Ilorin, Kwara State, Nigeria. International Journal of Technology and Inclusive Education. 2019. Volume 8. Issue 1. P. 1404–1409.
24. Carden R., Bryant C., Moss R. Locus of control, test anxiety, academic procrastination, and achievement among college students. Psychological Reports. 2004. No. 95. Р. 581–582.
25. Closson L. M., Boutilier R. R. Perfectionism, academic engagement, and procrastination among undergraduates: The moderating role of honors student status. Learning and Individual Differences. 2017. No. 57. P. 157–162.
26. Ferrari J. R. Procrastinators and perfect behavior: An exploratory factor analysis of self-presentation, self-awareness, and self-handicapping components. Journal of Research in Personality. 1992. No. 26. Р. 75–84.
27. Ferrari J. R., Díaz-Morales J. F., O’Callaghan J., Díaz K., Argumendo D. Frequent behavioral delay tendencies by adults. International Prevalence Rates of Chronic Procrastination. Journal of Cross-Cultural Psychology. 2007. Vol. 38. P. 458–464.
28. Hailikari1 T., Katajavuori1 N., Asikainen H. Understanding procrastination: A case of a study skills course. Social Psychology of Education, 2021. No. 24. P. 589–606.
29. Hen M., Goroshit M. The effects of decisional and academic procrastination on students’ feelings toward academic procrastination. Current Psychology. 2020. Vol. 39(2). P. 116–124.
30. Janssen T., Carton J. The Effects of Locus of Control and Task Difficulty on Procrastination. The Journal of Genetic Psychology. 1999. Vol. 160. P. 436–442.
31. Langton B. Procrastinating. Journal for the Theory of Social Behavior. 2016. No. 11. Р. 207–221.
32. Milgram N., Tenne R. Personality correlates of decisional task avoidant procrastination. European Journal of Personality. 2020. Vol. 14(2). P. 141–156.
33. Thomas Y. The nature of procrastination. A meta – analytic and theoretical review of quintessential self-regulatory failure. Psychological Bulletin. 2014. No. 133. Р. 65–94.
34. Sagone Е., Indiana М. Are Decision-Making Styles, Locus of Control, and Average Grades in Exams Correlated with Procrastination in University Students? Education Sciences. 2021. Vol. 11. DOI: 10.3390/educsci11060300
35. Schraw G. Doing the Things We Do: A Grounded Theory of Academic Procrastination. Journal of Educational Psychology. 2005. No. 99(1). Р. 12–25.
36. Steel P., Klingsieck K.B. Academic Procrastination: Psychological Antecedents Revisited. Australian Psychologist. 2016. Vol. 51. P. 36–46.
37. Zarrin A., Gracia E., Paihao M. Prediction of Academic Procrastination by Fear of Failure and Self-Regulation. Educational Sciences: Theory and Practice. 2020. Vol. 20(3). P. 34–43.