ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕЖИВАННЯ ПОЧУТТЯ БЕЗПЕКИ УЧАСНИКАМИ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ ВПРОДОВЖ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ: ПСИХОФІЗІОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА

Алла Іванівна Литвинчук

doi:10.32999/ksu2312-3206/2021-4-11

Алла Іванівна Литвинчук http://orcid.org/0000-0001-9805-7416

DOI: https://doi.org/10.32999/ksu2312-3206/2021-4-11

Ключові слова: здобувачі вищої освіти, науково-педагогічні працівники, суб’єктивне відчуття безпеки, освітній процес у ЗВО, психофізіологічні прояви безпеки

Анотація

Мета. Дослідження особливостей психофізіологічних характеристик переживання почуття безпеки учасниками освітнього процесу впродовж упровадження дистанційної форми навчання. Методи. Було використано розроблений колективом спеціалістів у галузі психології вузько спрямо- ваний опитувальник. Його структура складалася зі збору загальної інформації; вивчення особливостей організації дистанційного навчання та асоціативних уявлень про очну та дистанційну форми освітнього процесу (переліку асоціацій до слів-стимулів «дистанційне навчання» та «очне навчання»); визначення субєктивного рівня особистої безпеки за різних форм організації навчального процесу: в офлайн та онлайн середовищі (5-бальне шкалювання: 1 – абсолютно безпечне, 5 – абсолютно небезпечне середовище). Результати. Існує контекстуальна значущість умов, в яких особистість почувається захищеною. Організація освітнього процесу в ситуації трансформацій продукує нові ризики та сприймається як загроза. Переважна більшість респондентів уважає дистанційне та очне навчання безпечним. Однако- вий відсоток респондентів уважає однозначно небезпечною як очну форму навчання, так і дистанційну. Встановлено, що існує значущий прямий зв’язок між відчуттям безпеки в онлайн- та офлайн-навчанні. Висновки. Визначено, що досліджувані, які себе почувають небезпечно в освітньому процесі, від- чуватимуть незахищеність за будь-якої форми організації навчання. Показано, що респонденти, які почували себе комфортно в традиційній формі навчання, відчуватимуть деяку тривогу та потребувати- муть певного часу на адаптацію до нових умов. Доведено, що дистанційне навчання переважно сприй- мається як негативне явище, яке вимагає зміни звичного порядку життя. Очне навчання асоціюється зі звичною поведінкою, яка зазвичай сприймається комфортною. Виокремлено групу асоціацій, яка відображає рефлексію психофізіологічних станів респондентів упродовж дистанційного та очного навчання. Особливість уявлень, які віднесено до групи «психофізіо- логічних», зумовлена навчальною ситуацією, в якій опинились учасники освітнього процесу. Виділено дві підгрупи, які охарактеризовано як «соматичні» та «психосоматичні» прояви.

Посилання

1. Бойко С.Т. Психологічна безпека особистості в умовах розірваного інформаційного простору. Психологія: теорія і практика. 2019. № 1 (3). С. 32–43.
2. Вітюк Н. Кібербулінг як загроза психологічній безпеці особистості школяра. Вісник Прикарпатського університету. Філософські і психологічні науки. 2015. № 19. С. 129–138.
3. Гаврищак Л. Інформаційно-психологічна безпека особистості у сучасному світі. Проблеми гуманітарних наук. Серія: Психологія. 2012. № 29. С. 100–110.
4. Литвинчук А.І. Психологічні особливості уявлень про небезпеку осіб, які проживають у сільській місцевості. Наукові перспективи. 2021. № 4 (10). С. 369–377 DOI: https://doi.org/10.52058/2708-7530-2021-4(10)-369-377 (дата звернення 03.08.2021).
5. Мельник О. Громадяни України про безпеку: особисту, національну та її складові. Результати другого загальнонаціонального соціологічного дослідження. 2017. 91 с. URL: https://www.dcaf.ch/sites/default/files/publications/documents/2017-SURVEY%202-DCAF-UKR.pdf (дата звернення 10.08.2021).
6. Панченко Т.Л. Психологічна безпека інклюзивного освітнього середовища. Науковий часопис НПУ імені МП Драгоманова. Серія 19: Корекційна педагогіка та спеціальна психологія. 2014. № 28. С. 327–332.
7. Слюсаревський М.М. Психологічна безпека людини в онтологічному і гносеологічному вимірах. Післямова до роботи, відзначеної Державною премією України в галузі науки та техніки. Наукові студії з соціальних та політичних наук. 2020. С. 7–26.
8. Тушина О. Психологічна безпека в загальноосвітньому навчальному закладі : практичний посібник. Запоріжжя : ЗОІППО, 2013.
9. Харченко А.С. Психологічна безпека особистості викладача вишу. Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. серія психологічна. 2012. № 2 (2). С. 443–450.
10. Media psychophysiology and neuroscience: Bringing brain science into media processes and effects research. Media effects: Advances in theory and research / P.D. Bolls et al. 2019. P. 195–210.
11. Reaping the benefits of task conflict in teams: the critical role of team psychological safety climate. Journal of Applied Psychology / B.H. Bradley et al. 2012. № 97 (1). P. 151.
12. Edmondson A.C. Psychological safety, trust, and learning in organizations: a group-level lens. In Trust and Distrust in Organizations: Dilemmas and Approaches, ed. RM Kramer, KS Cook. New York : Russell Sage, 2004. Р. 239–272.
13. Edmondson A.C. The fearless organization: Creating psychological safety in the workplace for learning, innovation, and growth. John Wiley & Sons, 2018.
14. Psychological safety: A meta-analytic review and extension. Personnel Psychology / M.L. Frazier et al. 2017. № 70 (1). P. 113–165. doi: http://dx.doi.org/10.1111/peps.12183 (дата звернення 15.07.2021).
15. From orientation to behavior: The interplay between learning orientation, open-mindedness, and psychological safety in team learning. Human Relations / J.F. Harvey et al. 2019. № 72 (11). P. 1726–1751.
16. Leader humility and team creativity: the role of team information sharing, psychological safety, and power distance. Journal of Applied Psychology / J. Hu et al. 2018. № 103 (3). P. 313.
17. Impact of inclusive leadership on innovative work behavior: The role of psychological safety. Journal of Management & Organization / B. Javed et al. 2019. № 25 (1). P. 117–136.
18. Kim S., Lee H., Connerton T.P. How psychological safety affects team performance: mediating role of efficacy and learning behavior. Frontiers in psychology. 2020. № 11. P. 1581.
19. Newman A., Donohue R., Eva N. Psychological safety: A systematic review of the literature. Human Resource Management Review. 2017. № 27 (3). P. 521–535.
20. O’Donovan R., McAuliffe E. A systematic review exploring the content and outcomes of interventions to improve psychological safety, speaking up and voice behaviour. BMC health services research. 2020. № 20 (1). P. 1–11.
21. Soares André Escórcio, Lopes Miguel Pereira. Social networks and psychological safety: A model of contagion. Journal of Industrial Engineering and Management (JIEM) [ISSN:] 2013-0953 7. 2014. № 5. Р. 995–1012. URL: http://hdl.handle.net/10419/188640 (дата звернення 18.08.2021).