СХИЛЬНІСТЬ ДО ПРОЩЕННЯ ЯК ПРЕДИКТОР ЗНИЖЕННЯ ДЕПРЕСІЇ

Анотація

Мета. Метою дослідження є виявлення особливостей зв’язку між схильністю до прощення та депре- сивністю на вибірці 168-ми студентів (87 жінок і 81 чоловік), з яких 96 студентів віком від 19 до 23 років, котрі здобувають першу вищу освіту, та 72 студенти віком від 24 до 45 років, які здобувають другу вищу освіту. Вибірку респондентів сформовано з 5-ти українських університетів: Київського університету імені Бориса Грінченка, Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова, Універ- ситету економіки і права «КРОК», Київського національного лінгвістичного університету, Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Методи. В емпіричному дослідженні використовувались такі психодіагностичні методи: 1) опиту- вальник «Шкала прощення як риси характеру» (автори: Дж. В. Беррі (J.W. Berry), E.Л. Уортингтон (E.L. Worthington), Л.Е. О’Коннор (L.E. O’Connor), Л. Парротт (L. Parrott), Н.Г. Уэйд (N.G. Wade)); 2) методика «Діагностика депресії та тривоги» (автор: Л.Р. Дерогатис (L.R. Derogatis); 3) шкала психо- логічного благополуччя (автор К. Рифф, версія Шевеленкової-Фесенко).

Результати. Концепт прощення розглядається як процес свідомої відмови особи від образи, гніву, ненависті, обурення, суму, зумовлених несправедливим ставленням інших людей до неї, та заміни нега- тивних почуттів більш нейтральними і, нарешті, позитивними, такими як співчуття, жалість, що супро- воджуються позитивними думками стосовно кривдника і припиненням його засудження. Виявлено негативні значущі кореляційні зв’язки показника схильності до прощення з депресією та тривогою. Встановлено позитивний значущий кореляційний зв’язок схильності до прощення з психологічним благополуччям.

Висновки. Особи, які в більшій мірі схильні до прощення, характеризуються менш вираженими депресією та тривогою і більш вираженим психологічним благополуччям. Виявлено, що схильність до прощення є предиктором зниження депресії. Отримані результати можуть бути використані в процесі подальшого дослідження проблеми особливостей схильності до прощення і в психологічній консуль- тації та психотерапії.