СХИЛЬНІСТЬ ДО ПРОЩЕННЯ ЯК ПРЕДИКТОР ЗНИЖЕННЯ ДЕПРЕСІЇ

Світлана Леонтіївна Кравчук

doi:10.32999/ksu2312-3206/2021-2-14

Світлана Леонтіївна Кравчук https://orcid.org/0000-0002-6951-1912

DOI: https://doi.org/10.32999/ksu2312-3206/2021-2-14

Ключові слова: прощення, схильність до прощення, позитивна психологія, депресія, тривога, психологічне благополуччя

Анотація

Мета. Метою дослідження є виявлення особливостей зв’язку між схильністю до прощення та депре- сивністю на вибірці 168-ми студентів (87 жінок і 81 чоловік), з яких 96 студентів віком від 19 до 23 років, котрі здобувають першу вищу освіту, та 72 студенти віком від 24 до 45 років, які здобувають другу вищу освіту. Вибірку респондентів сформовано з 5-ти українських університетів: Київського університету імені Бориса Грінченка, Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова, Універ- ситету економіки і права «КРОК», Київського національного лінгвістичного університету, Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Методи. В емпіричному дослідженні використовувались такі психодіагностичні методи: 1) опиту- вальник «Шкала прощення як риси характеру» (автори: Дж. В. Беррі (J.W. Berry), E.Л. Уортингтон (E.L. Worthington), Л.Е. О’Коннор (L.E. O’Connor), Л. Парротт (L. Parrott), Н.Г. Уэйд (N.G. Wade)); 2) методика «Діагностика депресії та тривоги» (автор: Л.Р. Дерогатис (L.R. Derogatis); 3) шкала психо- логічного благополуччя (автор К. Рифф, версія Шевеленкової-Фесенко).

Результати. Концепт прощення розглядається як процес свідомої відмови особи від образи, гніву, ненависті, обурення, суму, зумовлених несправедливим ставленням інших людей до неї, та заміни нега- тивних почуттів більш нейтральними і, нарешті, позитивними, такими як співчуття, жалість, що супро- воджуються позитивними думками стосовно кривдника і припиненням його засудження. Виявлено негативні значущі кореляційні зв’язки показника схильності до прощення з депресією та тривогою. Встановлено позитивний значущий кореляційний зв’язок схильності до прощення з психологічним благополуччям.

Висновки. Особи, які в більшій мірі схильні до прощення, характеризуються менш вираженими депресією та тривогою і більш вираженим психологічним благополуччям. Виявлено, що схильність до прощення є предиктором зниження депресії. Отримані результати можуть бути використані в процесі подальшого дослідження проблеми особливостей схильності до прощення і в психологічній консуль- тації та психотерапії.

Посилання

1. Занюк С.С. Психологія мотивації та емоцій. Луцьк : Волин. держ. ун-т ім. Лесі Українки, 1997. 180 с.
2. Ильин Е.П. Эмоции и чувства. Санкт-Петербург : Питер, 2001. 752 с.
3. Кравчук С.Л. Особливості зв’язку емоційного інтелекту зі схильністю до прощення. Габітус. 2020. Вип. 19. С. 236–240.
4. Кравчук С.Л. Особливості зв’язку емпатії зі схильністю до прощення. Габітус. 2020. Вип. 18. Т. 1. С. 117–121.
5. Либин А.В. Дифференциальная психология: На пересечении европейских, российских и американских традиций. Москва : Смысл, 2004. 701 с.
6. Forgiveness and action orientation. Personality and Individual Differences / M. Allemand et al. 2008. Vol. 45. P. 762–766. DOI: 10.1016/j.paid.2008.08.002 (дата звернення: 20.02.2021).
7. Interpersonal Forgiveness and Adolescent Depression. The Mediational Role of Self-reassurance and Self-criticism. Journal of Child and Family Studies / B. Barcaccia et al. 2020. Vol. 29 (2). P. 462–470. DOI: 10.1007/s10826-019-01550-1 (дата звернення: 20.02.2021).
8. Cognitive Therapy of Depression / A. Beck et al. New York: Guilford press, 1979. 207 p.
9. Forgivingness, vengeful rumination, and affective traits. Journal of Personality / J. Berry et al. 2005. Vol 73. Р. 1–43.
10. Brown R. Measuring individual differences in the tendency to forgive: Construct validity and links with depression. Personality and Social Psychology Bulletin. 2003. Vol. 29 (6). P. 759–771. DOI: 10.1177/0146167203029006008 (дата звернення: 20.02.2021).
11. Chen Y., Baram T.Z. Toward understanding how early-life stress reprograms cognitive and emotional brain networks. Neuropsychopharmacology. 2016. Vol. 41 (1). P. 197–206.
12. Derogatis L.R. Brief Symptom Inventory (BSI) – 18: Administration, scoring and procedures manual. Minneapolis, MN : NCS Pearson, 2001. 68 p.
13. Elliott B.A. Forgiveness therapy: a clinical intervention for chronic disease. Journal of Religion and Health. 2011. Vol. 50. P. 240–247. DOI: 10.1007/s10943-010-9336-9 (дата звернення: 20.02.2021).
14. Emmons R. A. Personality and forgiveness. McCullough M. E., Pargament K. I., & Thoresen C. E. Forgiveness: Theory, research, and practice. New York : Guilford Press, 2000. Р. 156–175.
15. Enright R.D. Forgiveness Is a Choice: A Step-by-Step Process for Resolving Anger and Restoring Hope. Washington, DC : American Psychological Association, 2001. 299 p.
16. Enright R.D., Freedman S., Rique J. The psychology of interpersonal forgiveness. Enright R. D., North J. Exploring forgiveness. Madison, WI : University of Wisconsin Press, 1998. P. 46–62.
17. Fincham F.D. The kiss of the porcupines: From attributing responsibility to forgiving. Personal Relationships. 2000. Vol. 7. P. 1–23.
18. Measuring cognitive vulnerability to depression: further evidence on the factorial and predictive validity of negative cognitive style. Journal of Behavior Therapy and Experimental Psychiatry / L. Giuntoli et al. 2019. Vol. 65. Article e101479. DOI: 10.1016/j.jbtep.2019.04.005 (дата звернення: 20.02.2021).
19. Early life stress leads to sex diferences in development of depressivelike outcomes in a mouse model. Neuropsychopharmacology / H.L. Goodwill et al. 2019. Vol. 44 (4). P. 711–720.
20. Hampes W. The relationship between humor styles and forgiveness. Europe’s Journal Psychology. 2016. Vol. 12. P. 338–347. DOI: 10.5964/ejop.v12i3.1012 (дата звернення: 20.02.2021).
21. Horowitz J.L., Garber J. The prevention of depressive symptoms in children and adolescents: a meta-analytic review. Journal of Consulting and Clinical Psychology. 2006. Vol. 74 (3). P. 401–415.
22. Multimodal mind/body group therapy for chronic depression: a pilot study. Explore / S.A. Little et al. 2009. Vol. 5. P. 330–337.
23. Macaskill A., Maltby J., Day L. Forgiveness of self and others and emotional empathy. Journal of Social Psychology. 2002. Vol. 142 (5). P. 663–665.
24. Maltby J., MacAskill A., Day L. Failure to forgive self and others: a replication and extension of the relationship between forgiveness, personality, social desirability and general health. Personality and Individual Differences. 2001. Vol. 30. P. 881–885. DOI: 10.1016/S0191-8869(00)00080-5 (дата звернення: 20.02.2021).
25. McCullough M.E., Witvliet C.V. The psychology of forgiveness. Handbook of Positive Psychology. 2002. Vol. 2. P. 446–455.
26. IL-17A causes depression-like symptoms via NFkB and p38MAPK signaling pathways in mice: implications for psoriasis associated depression. Cytokine / A. Nadeem et al. 2017. Vol. 97. P. 14–24.
27. North J. Wrongdoing and Forgiveness. Philosophy. 1987. Vol. 62 (242). P. 499–508.
28. Development and psychometric properties of a short form of the illness denial questionnaire. Psychology Research and Behavior Management / S. Giuntoli et al. 2019. Vol. 12. P. 729–739. DOI: 10.2147/PRBM.S207622 (дата звернення: 20.02.2021).
29. Sells J.N., Hargrave T.D. Forgiveness: a review of the theoretical and empirical literature. Journal of Family Therapy. 1998. Vol. 20. P. 21–36. DOI: 10.1111/1467-6427.00066 (дата звернення: 20.02.2021).
30. Stuntzner S., Dalton J. Forgiveness and disability: reconsideration of forgiveness as a vital component of the rehabilitation counseling profession. Journal of Applied Rehabilitation Counseling. 2015. Vol. 46. P. 35–43. DOI: 10.1891/0047-2220.46.3.35 (дата звернення: 20.02.2021).
31. Thauvoye E., Dewitte L., Dezutter J. Forgiveness: A positive psychological resource for late life well-being. European Journal of Public Health. 2017. Vol. 27 (3). P. 409–410.
32. Evolution. Adaptive learning can result in a failure to proft from good conditions: implications for understanding depression. Medicine and Public Health / P.C. Trimmer et al. 2015. Vol. 1. P. 123–135. DOI: https://doi.org/10.1093/emph/eov009 (дата звернення: 20.02.2021).
33. Wade N.G., Worthington E.L. In search of a common core: a content analysis of interventions to promote forgiveness. Psychotherapy. 2005. Vol. 42. P. 160–177. DOI: 10.1037/0033-3204.42.2.160 (дата звернення: 20.02.2021).
34. Waisman A., Hauptmann J., Regen T. The role of IL-17 in CNS diseases. Acta Neuropathologica. 2015. Vol. 129 (5). P. 625–637.
35. Walton E. Therapeutic forgiveness: developing a model for empowering victims of sexual abuse. Clinical Social Work Journal. 2005. Vol. 33. P. 193–207. DOI: 10.1007/s10615- 005-3532-1 (дата звернення: 20.02.2021).
36. Worthington E.L., Sandage S.J. Forgiveness and Spirituality in Psychotherapy: A Relational Approach. Washington, DC : American Psychological Association, 2016. 218 p.
37. Wuthnow R. How Religious Groups Promote Forgiving: A National Study. Journal for the Scientific Study of Religion. 2000. Vol. 39. P. 125–139.
38. The cross-lagged relationship between interpersonal forgiveness and depression symptoms in China. International Journal of Psychology / S.S. Zhang et al. 2020. Vol. 55 (2). P. 255–263. DOI: 10.1002/ijop.12580 (дата звернення: 20.02.2021).