ВІКОВІ ОСОБЛИВОСТІ АДАПТАЦІЇ УЧАСНИКІВ БОЙОВИХ ДІЙ ДО УМОВ МИРНОГО ЖИТТЯ

  • Олена Вікторівна Мельник
  • Svitlana Oleksiivna Lukomska
Ключові слова: адаптація, учасники бойових дій, ПТСР, копінг-стратегії, посттравматичне зростання, резилентна реінгтеграція

Анотація

Статтю присвячено проблемі визначення вікових особливостей адаптації учасників бойових дій. Мета статті – емпіричне дослідження вікових особливостей адаптації учасників бойових дій до мирного життя та визначення можливостей їх повоєнної резилентної реінтеграції. Методи дослідження – PCL-М, PCL-5, опи­тувальник оцінки стану адаптації «ОСАДА» (С. Яковенко), методика копінгів Е. Хейма та опитувальник «Ко­пінг-поведінка у стресових ситуаціях» (С. Норман в адаптації Т. Крюкової); опитувальник посттравматичного зростання (Р. Тадеші і Л. Калхаун, в адаптації М. Магомед-Емінова); опитувальник резилентності (K. Коннор, Дж. Девідсон); опитувальник життєстійкості (С. Мадді, в адаптації Д. Леонтьєва, О. Рассказової); «Шкали психологічного благополуччя» (К. Ріфф, в адаптації Т. Шевеленкової і П. Фесенко). Результати дослідження засвідчили, що найкраще адаптуються 31–45 річні досліджувані, а найгірше – старші за 45 років; встановлено зв’язок адаптованості із копінг-стратегіями, посттравматичним зростанням, резилентністю, життєстійкістю і психологічним благополуччям; визначено поняття резилентної реінтеграції як ключового аспекту адапта­ції демобілізованих учасників бойових дій. На основі отриманих даних обґрунтовано критерії адаптованості, розроблено та апробовано тренінгову програму розвитку навичок адаптації учасників бойових дій; оцінено ефективність її впровадження в процес медико-психологічної реабілітації учасників бойових дій різного віку. Висновки дослідження: більшість учасників бойових дій віком від 31 до 45 є добре адаптованими (резилентно реінтегрованими, такими, що усвідомлюють цінність набутого на війні позитивного досвіду та використову­ють його у повсякденному мирному житті), досліджувані молодші за 30 років характеризуються як успішною адаптацією, так і квазіадаптацією (станом, коли високий рівень психологічного благополуччя зумовлений ко­пінг-стратегіями уникнення і дисимуляції); учасникам бойових дій старшим за 45 років властиві квазіадапта­ція і дезадаптація (неусвідомлення позитивного впливу бойового досвіду на особистість, брак ресурсів для продуктивного функціонування у мирному житті, дисимуляція та уникнення травматичних спогадів).

Посилання

1. Bonanno G. A. Resilience to loss and potential trauma. Annual review of clinical psychology. 2011. № 7. Р. 511–535.
2. Contractor A. A., Brown L.A., Weiss N.H. Relation between lifespan polytrauma typologies and post-trauma mental health. Comprehensive psychiatry. 2018. № 80. P. 202–213.
3. Folkman S. Positive psychological states and coping with severe stress. Social science & medicine. 1997. № 45(8). P. 1207–1221
4. Maddi S. R., Harvey R. H., Khoshaba D. M. The personality construct of hardiness, III: Relationships with repression, innovativeness, authoritarianism, and performance. Journal of personality. 2006. № 74(2). P. 575–598
5. Selye H. Stress and disease. Science. 1955. № 122. P. 625–631
6. Tedeschi R.G., Calhoun L.G. Posttraumatic growth: Conceptual foundations and empirical evidence. Psychological Inquiry. 2004. № 15. P.1–18
Опубліковано
2019-09-22
Сторінки
71-77
Розділ
СЕКЦІЯ 2 ПЕДАГОГІЧНА ТА ВІКОВА ПСИХОЛОГІЯ