ОСОБИСТІСНА ГОТОВНІСТЬ ДО ЗМІН СТУДЕНТІВ ЯК ПОТЕНЦІАЛ ДЛЯ ВИБОРУ ВЛАСНОЇ ЖИТТЄВОЇ ПОЗИЦІЇ
DOI:
https://doi.org/10.32999/ksu2312-3206/2020-4-9Ключові слова:
готовність, життєва позиція, особистісна готовність до змін, особистісний роз- виток, студентиАнотація
У статті подано теоретико-емпіричний аналіз особистісної готовності до змін студентів як потенціалу для вибору власної життєвої позиції.
Метою статті є дослідити рівень особистісної готовності до змін сучасних студентів як потенціалу для вибору власної життєвої позиції. З’ясовано, що цей феномен розглядається вченими й дослідниками як істотна передумова будь-якої цілеспрямованої діяльності, її регуляції, стійкості й ефективності, як певний стан психічних функцій, що забезпечує високий рівень досягнень під час виконання того чи іншого виду діяльності та дає змогу розвивати особистісні здібності, соціальну мобільність, ініціативу й наполегливість у досягненні суспільно значущих цілей протягом усього життя.
Методи: емпіричне дослідження ґрунтувалося на основних наукових підходах: індивідуально-психологічному та віковому; психодіагностичним інструментарієм обрано методику «Особистісна готовність до змін», розроблену A. Rolnic, S. Heather, M. Gold, C. Hull та адаптовану Н.А. Бажановою й Г.Л. Бардієр.
У результаті отримано таке: лише третина студентів на високому рівні готова жити й діяти відповідно до власних поглядів, цінностей і смислів, готова до тих змін, які відбуваються й у нашому суспільстві, і за його межами; ще 30,0% студентів готові витримувати стреси, пов’язані зі змінами обставин на середньому рівні; 30,0% юнаків і дівчат узагалі не готові витримувати виклики сьогодення, тим більше дотримуватися власної життєвої позиції в особистісній і соціальній взаємодії з оточенням.
Висновки. Сучасна молодь, яка має стояти в авангарді всіх соціальних перетворень, буде залежною, підлаштовуватися під обставини та не брати на себе відповідальність за своє майбутнє, розквіт країни й тим більше за майбутнє світу. Отже, для подолання інфантилізму та песимізму серед студентської молоді необхідно розробляти й упроваджувати в систему вищої освіти психолого-педагогічні засоби для розвитку особистісної готовності до змін як потенціалу для вибору власної життєвої позиції та побудови щасливого життєвого шляху.