САМОВЛАДАННЯ У СОЦIАЛЬНО-ПСИХОЛОГIЧНОМУ СУПРОВОДI РОЗВИТКУ ЕМОЦIЙНОЇ СТIЙКОСТI ОСОБИСТОСТI

Ключові слова: моційна стійкість, детермінанти, самовладання, поведінкові стратегії, функції самовладання, несприятливі ситуації

Анотація

Мета статті – визначити й обґрунтувати потенційний вплив самовладання на розвиток емоційної стійкості у соціально-психологічному супроводі осіб, що адаптуються до умов мирного життя. Методи дослідження: теоретичний аналіз, порівняння, систематизація, узагальнення, моделювання.

Результати. Емоційна стійкість, як здатність до регуляції емоційних станів та проявів емоцій, є умовою успішності соціальної взаємодії. Водночас можливості розвитку емоційної стійкості у процесі соціально-психологічного супроводу вкрай обмежені. Тому постає завдання пошуку механізмів опосередкованого впливу на цей процес. Визначено соціально-психологічні детермінанти емоційної стій- кості (емоційна стабільність, особливості самоставлення та цілепокладання, рефлексивний досвід). Окреслено потенціал самовладання як чинника розвитку емоційної стійкості. Показано, що самовладання як поведінкова стратегія (модель, особливий спосіб реагування тощо) забезпечує ефективність розв’язання всіх життєвих ситуацій. Проте лише у емоційно несприятливих ситуаціях роль самовладання є визначальною. Представлено перелік таких ситуацій, описано ознаки і характерні для кожної з них емоційні реакції. Визначено функції самовладання у емоційно несприятливих ситуаціях соціальної взаємодії (регулятивна, захисна, компенсаторна, контрольна).

Висновки. Самовладання в усіх своїх проявах (і як копінг, і як захист, і як особливий вид соціальної поведінки, і як самовладаючий інтелект) може бути інструментом розвитку емоційної стійкості. Чим ширший спектр стратегій самовладання у активному вжитку особи, тим краще вона контролює емоційні стани та прояви. Перспективи подальших досліджень вбачаються у розробці і впровадженні моделей супроводу, орієнтованих на особистісні стилі саморегуляції емоційних проявів у процесі взаємодії із середовищем. Важливим видається також виділення діагностичних маркерів здатності особи до емоційної саморегуляції та оцінювання ситуацій.

Посилання

1. Авраменко Н.Н. Роль рефлексивных процессов в выборе стратегий совладания с трудными жизненными ситуациями у студентов. Вестник КГУ им. Н.А. Некрасова. 2016, Том 22. С. 128–132.
2. Белинская Е.П., Вечерин А.В. Адаптация диагностического инструментария: опросник «Проактивный копинг». Социальная психология и общество. 2018. Т. 9. № 3. С. 137–145.
3. Дідух М.М. Стан розвитку компонентів конструктивної копінг-поведінки у працівників органів внутрішніх справ. Зб. наук. праць К-ПНУ ім. І. Огієнка, Інституту психології імені Г.С. Костюка НАПН України. Проблеми сучасної психології. 2014. Вип. 26. 2014. С. 129–143. URL: http://problemps.at.ua/ (дата звернення: 20.05.2020).
4. Журавлев А.Л., Крюкова Т.Л., Сергиенко Е.А. Совладающее поведение: Современное состояние и перспективы / под ред. А.Л. Журавлева, Т.Л. Крюковой, Е.А. Сергиенко. Москва : Институт психологии РАН, 2008. 474 с.
5. Исаева Е.Р. Копинг-поведение и психологическая защита личности в условиях здоровья и болезни. Санкт-Петербург : СПбГМУ, 2009. 136 c.
6. Либина А.В. Совладающий интеллект: человек в сложной жизненной ситуации. Москва : Эскмо, 2018. 450 с.
7. Малхазов О.Р. Технологія формування емоційної стійкості осіб, що переживають наслідки травматичних подій. Зб. наук. статей «Психологічні науки: проблеми і здобутки». 2018. Вип.2 (12). С. 132–147.
8. Шебанова В.І., Діденко Г.О. Копінг-поведінка у сучасних психологічних дослідженнях. Зб. наук. Праць К-ПНУ імені Івана Огієнка, Інституту психології імені Г.С. Костюка НАПН України. Проблеми сучасної психології. 2018. Вип. 39. С. 368–379. URL: http://problemps.kpnu.edu.ua/en/ (дата звернення: 20.05.2020).
9. Хачатурова М.Р. Совладающий репертуар личности: обзор зарубежных исследований. Психология. Журнал Высшей школы экономики. 2013. Т. 10. №. 3. С. 160–169.
10. Baumeister R.F., Crescioni A., & Alquist J.L. Free will as advanced action control for human social life and culture. Neuroethics, 2011. Vol. 4(1), Рр. 1–11.
11. Blum S., Brow M., Silver R.C. Coping. 2012. URL: https://doi.org/10.1016/B978-0-12-375000-6.00110-5 (дата звернення: 20.05.2020).
12. Bowins B. How psychiatric treatments can enhance psychological defense mechanisms. Am J Psychoanal. 2006. Vol. 66, Pp. 173–194. URL: https://doi.org/10.1007/s11231-006-9014-6 (дата звернення: 20.05.2020).
13. Carver C.S., Scheier, M.F., & Weintraub J.K. Assessing coping strategies: A theoretically based approach. Journal of Personality and Social Psychology, 1989. Vol. 56. P. 267–283.
14. Drummond S., Brough P. Proactive coping and preventive coping: Evidence for two distinct constructs? Personality and Individual Differences, Vol. 92. Pp. 123–127. URL: https://doi.org/10.1016/j.paid.2015.12.029 (дата звернення: 20.05.2020).
15. Eccles J.S., Vida M.N. & Barder B. The Relation of Early Adolescents College Plans and Both Academic Ability and Task-Value Beliefs to Subsequent College Enrollment. Journal of Early Adolescence, 2004. Vol. 1. Pp. 63–77. URL: https://e-libra.su/read/402833-sovladayuschiy-intellekt-chelovek-v-slozhnoy-zhiznennoy-situacii.html 156/161 (дата звернення: 20.05.2020).
16. Folkman S., Lazarus R.S. Coping as a mediator of emotion. Journal of Personal and Social Psychology.
1998. Vol. 54. P. 466–475.
17. Grohol J. Common Defense Mechanisms. Psych Central. July 16, 2019. URL: https://psychcentral.com/lib/15-common-defense-mechanisms/ (дата звернення: 20.05.2020).
18. Haan N. Coping and defending. Process of self-environment organization. New York : Academic Press, 1977. 360 p.
19. Kroeber T.C. The coping functions of the ego mechanisms. / In R.W. White (Ed.) & K.F. Bruner (Collaborator), The study of lives: Essays on personality in honor of Henry A. Murray Atherton Press. 1963. Pp. 178–198. URL: https://doi.org/10.1037/12238-008 (дата звернення: 20.05.2020).
20. Moskowitz J.T. Emotion and coping. / In T.J. Mayne & G.A. Bonanno (Eds.), Emotions and social behavior. Emotions: Current issues and future directions. 2001. Pp. 311–336. Guilford Press.
21. Vaillant G. Adaptive mental mechanisms: Their role in a positive psychology. American Psychologist. 2000. Vol. 55. No. 1. Pp. 89–98.
22. Weber H. Breaking the rules: Personal and social responses to coping norm-violations. Anxiety, Stress and Coping: An International Journal. 2003. Vol. 16(2). Pp. 133–153.
Опубліковано
2020-08-31
Сторінки
155-162
Розділ
СЕКЦІЯ 3 СОЦІАЛЬНА ПСИХОЛОГІЯ; ПСИХОЛОГІЯ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ