СПIВВIДНОШЕННЯ ЖИТТЄСТIЙКОСТI ТА ЕМОЦIЙНОСТI ОСОБИСТОСТI

Анотація

Анотація. У цій статті презентовані результати емпіричного дослідження особливостей життєстійкості осіб з різними типами емоційності. Метою дослідження є теоретичне вивчення та емпіричне дослідження співвідношення між психологічними особливостями життєстійкості та емоційності особистості.

Методи. Як методика, що вивчає життєстійкість особистості, використовується «Тест життєстійкості» (Д.О. Леонтьєв, О.І. Рассказова, 2006); для діагностики патернів стійких емоційних переживань застосовується «Чотирьохмодальнісний тест-опитувальник емоційності» (О.П. Саннікова, 1995). Використання кореляційного аналізу було спрямоване на пошук взаємозв’язків між показниками життєстійкості: залученість (commitment), контроль (control), прийняття ризику (challenge), життєстійкість (hardiness) та показниками емоційності: «радість» (Р), «гнів» (Г), «страх» (С), «печаль» (П). Якісний аналіз був виконаний за допомогою методу «асів», який включив угрупування досліджуваних за певними ознаками показників емоційності, та методу «профілів», що дав змогу встановити особливості життєстійкості у осіб з різними типами емоційності.

Результати. Вивчено специфіку взаємозв’язку між життєстійкістю та емоційністю. Надано визначення понять «життєстійкість» і «емоційність». В результаті кореляційного аналізу встановлено, що між показниками життєстійкості та емоційності є додатні та від’ємні значущі кореляційні зв’язки. Виокремлено 4 типи емоційності: один мономодальний тип – Р-тип (радість) та три полімодальні – ГП-тип (гнів–печаль), СП-тип (страх–печаль), ГСП-тип (гнів–страх–печаль). Складено й описано індивідуально-психологічну характеристику життєстійкості особистості залежно від якісних особливостей емоційності.

Висновки. Загалом, можна стверджувати, що кожному типу емоційності відповідають певні особливості життєстійкості. Наявність таких співвідношень дала змогу вивчити особливості життєстійкості у представників різних типів емоційності.