ТЕРАПЕВТИЧНИЙ АЛЬЯНС ТА ТРУДНОЩІ В ТЕРАПІЇ В КОНТЕКСТІ ОСОБИСТІСНИХ ХАРАКТЕРИСТИК СІМЕЙНИХ ТЕРАПЕВТІВ

Мар’яна Ігорівна Миколайчук; Олена Анатоліївна Добродняк

doi:10.32999/ksu2312-3206/2020-1-27

Мар’яна Ігорівна Миколайчук https://orcid.org/0000-0002-4759-3611
Олена Анатоліївна Добродняк https://orcid.org/0000-0002-7216-5686

DOI: https://doi.org/10.32999/ksu2312-3206/2020-1-27

Ключові слова: сімейна системна психотерапія, особистісна ефективність психотерапевтів, стосунки «психотерапевт – клієнт», труднощі у психотерапії

Анотація

Мета дослідження – з’ясування характеристик терапевтичних стосунків сімейних терапевтів, а також виявлення взаємозв’язків між цими характеристиками та терапевтичним досвідом, генералі- зованим типом прив’язаності, особистісними рисами та типовими труднощами у процесі психотерапії.

Методи. Для проведення дослідження обрано батарею психологічних методик, які дають змогу оцінити характеристики терапевтичного альянсу у зв’язку з такими показниками, як терапевтичний досвід та труднощі в терапії, генералізований стиль прив’язаності та особистісні риси. Це такі методики: опитувальник стосунків Ен’ю (Agnew Relationship Measure), загальний базовий опитувальник психотерапевтів (Psychotherapists Common Core Questionnaire), методика «Самооцінка генералізованого типу прив’язаності» (Relationship Quality К. Bartholomew і L. Horowitz), методика «Велика п’ятірка» – п’ятифакторний особистісний опитувальник (Р. МакКрае, П. Коста)).

Результати. Якісні та змістові характеристики терапевтичного альянсу корелюють з особистісними характеристиками досліджуваних та з типом труднощів у терапії. Тривалість психотерапевтичної освіти та практики корелює з параметрами терапевтичного альянсу. Розуміння емоційних реакцій клієнтів було вищим у терапевтів з екстравертованим типом та надійною прив’язаністю. Інші показники якості терапевтичного альянсу (зв’язок, партнерство та ініціатива клієнтів) пов’язані з такими рисами терапевтів, як самоконтроль, наполегливість, організованість, дисциплінованість, відповідальність, точність у роботі, а також соціоцентризм, доброзичливість та уникнення конфліктів, емоційна стабільність. Тип труднощів у терапії відрізняється у терапевтів з різним стилем прив’язаності. При домінуванні типу прив’язаності з негативним відношенням до себе і до інших частіше виникатимуть труднощі з надмірними очікуваннями клієнтів та знеціненням.

Висновки. Описані особистісні риси сімейних психотерапевтів, стиль прив’язаності, терапевтичний досвід є суттєвими чинниками якості терапевтичного альянсу, які важливо брати до уваги у процесі професійної психотерапевтичної підготовки чи підвищення кваліфікації.

Посилання

1. Balint, M. (1957). The doctor, his patient and the illness. International Universities Press.
2. Baryshneva, S. (2019) Vzaimosvjaz’ predstavlenij o detskom opyte I harakteristik partnerskih otnoshenij u molodyh vzroslyh [The relationship of ideas about childhood experiences and characteristics of partnerships in young adults]. URL: https://nauchkor.ru/uploads/documents/587d366f5f1be77c40d58f1d.pdf [in Russian].
3. Burlachuk, L. & Korolev, D. (2000) Jeksperimental’nye metodiki. Adaptacija oprosnika dlja dіagnostiki pjati faktorov lichnosti [Experimental techniques. Adaptation of the questionnaire for the diagnosis of five personality factors.]. Voprosy psihologii - Psychology Issues, 1, 126 – 140 [in Russian].
4. Dzhonson, S. (2013) Praktika jemocional’no – fokusirovanoj supruzheskoj terapii. Sozdanie svjazej [The practice of emotionally focused marital therapy. Creating Links]. – M.: Nauchnyjmir, 364 [in Russian].
5. Kochjunas, R. (2008) Osnovy psihologicheskogo konsul’tirovanija [The Basics of Psychological Counseling]. M.: “Akademicheskij proekt”, 150 [in Russian].
6. Agnew-Davies, R. & Stiles, W.(1998) Alliance structure assessed by the Agnew Relationship Measure (ARM). British Journal of Clinical Pychology, 37, 155-172.
7. Black S., Hardy G., Turpin, G. & Parry G.(2005) Self-reported attachment styles and therapeutic orientation of therapists and their relationship with reported general alliance quality and problems in therapy. Psychology and Psychotherapy: Theory, Research and Practice, 78, 363–377.
8. Bordin, E. (1994) Theory and research on the therapeutic working alliance: New directions // Horvath A., Greenberg L. (Eds.) Wiley series on personality processes. The working alliance: Theory, research, and practice. Oxford, England: John Wiley & Sons, 13-37.
9. Orlinsky, D., Rennestad, M., Gerin, P., Willutzki U. & Dazord A. (1999). Development of psychotherapists: concepts, questions, and methods of a colaborative international stady. Psychotherapy Research, 9(2), 127-153.
10. Pinsof, W. & Catherall, D. (1986)The integrative psychotherapy alliance: Family, couple and individual therapy scales. Journal of Marital and Family Therapy, 12, 137–151.
11. Rait, D. (2000) The therapeutic alliance in couples and family therapy. Journal of Clinical Psychology, 56(2), 211-224.
12. Rogers, C. (1994). Vzglyad na psihoterapiyu. Stanovlenie cheloveka [On Becoming a Person: A Therapist’s View of Psychotherapy]. M. 480 p. [in Russian].
13. Sexton, T. & Whiston, S. (1994) The status of the counseling relationship: An empirical review, theoretical implications, and research directions. The Counseling Psychologist, 22(1), 6–78.
14. Shirk, S. & Saiz, C. (1993) Clinical, empirical, and developmental perspectives on the therapeutic relationship in child therapy. Development and Psychopathology, 713–728.
15. Simionato, G. & Simpson S. (2018) Personal risk factors associated with burnout among psychotherapists: A systematic review of the literature. J Clin Psychol., Sep, 74(9), 1431–1456.