ІДЕНТИЧНІСТЬ ОСОБИСТОСТІ: ІНТЕГРАЦІЯ ПСИХОЛОГІЧНИХ ЗНАНЬ

Валерій Лаврентійович Зливков; Олена Вікторівна Котух

doi:10.32999/ksu2312-3206/2020-1-3

Валерій Лаврентійович Зливков https://orcid.org/0000-0002-8404-8866
Олена Вікторівна Котух https://orcid.org/0000-0001-5706-3190

DOI: https://doi.org/10.32999/ksu2312-3206/2020-1-3

Ключові слова: автентичність, ідентичність, психологічне благополуччя, самореалізація, педагогічна діяльність, соціономічні професії

Анотація

Статтю присвячено проблемі визначення можливостей інтеграції психологічних знань щодо ідентичності особистості.

Мета статті – висвітлення результатів апробації методики наративної ідентичності в контексті інтегративного підходу в психології.

Методи: опитувальник наративної ідентичності (NIQ, S.T. Douglas, 2019). Методика NIQ – це міра рефлексивності пам’яті у відповідь на читання тексту; складається із 19-ти тверджень, які оцінюються за 5-бальною шкалою (від 0 = «зовсім не так» до 4 – «цілком вірно»). Опитувальник містить три шкали: 1) трансформація спогадів, 2) румінативна сепарація та ізоляція і 3) саморозуміння та самоприйняття. У нашому емпіричному дослідженні взяли участь 96 студентів-майбутніх психологів, які на першому етапі писали есе щодо травматичної кризової ситуації, а на другому етапі відповідали на запитання опитувальника.

Результати. Трансформація спогадів краще виражена в досліджуваних чоловіків, натомість жінки, хоча й не сприймають описувану ними кризову ситуацію як дискомфортну, все ж більше пам’ятають її деталі. Чоловіки більше схильні до румінацій, частіше за жінок вважають свій досвід унікальним, значущим саме для них, вони ізолюють кризову ситуацію від свого повсякденного життя, натомість жінки схильні пов’язувати події свого минулого, теперішнього та майбутнього в єдиний життєвий континуум, краще включають набутий досвід у посткризове функціонування.

Висновки. Розмежування соціальної та особистісної ідентичності необхідно для подальшої інтеграції змісту цих понять із метою більш повного розгляду феномена ідентичності в різноманітті можливих проявів; інтегративна психологія, зокрема в контексті теорії особистісної ідентичності, дедалі більше стає популярною, її теоретичні розвідки підтверджуються психодіагностичними опитувальниками, зокрема Опитувальником наративної ідентичності (NIQ, 2019), а результати діагностики, у свою чергу, зумовлюють актуалізацію наративних і дискурсивних психотерапевтичних практик.

Посилання

1. Bruner Dzh. (2005) Zhizn’ kak narrative [Life as a narrative]. Postneklassicheskaya psikhologiya - Post-nonclassical psychology, № 1(2). 9–29 [in Russian].
2. Dovgalova, I. V. (2010) Identifikatsionnyy diskurs o sotsial’noy situatsii cheloveka [Identification discourse on the social situation of a person]. Izvestiya RGPU im. A.I. Gertsena - Proceedings of the Russian State Pedagogical University named after A.I. Herzen, 120, 86–91 [in Russian].
3. Zlivkov, V. L., Lukoms’ka, S.O. (2013) Stanovlennya ponyattya profesíyna ídentichníst’ u vítchiznyaníy í zarubízhníy psikhologíí̈ [Formation of the concept of professional identity in domestic and foreign psychology]. Gorizonti osvíti - Education horizons, 3, 143-148 [in Ukrainian].
4. Ragulina, M.V. (2009) Autentichnost’: sistemnoye kachestvo ekzistentsii lichnosti. Monografiya [Authenticity: the systemic quality of a person’s existence. Monograph]. Khabarovsk: DVGGU, 179 p. [in Russian].
5. Bamberg, M. (2005). Narrative discourse and identities. Narratology beyond literary criticism, 213-237.
6. Berzonsky, M. D., Soenens, B., Luyckx, K., Smits, I., Papini, D. R., & Goossens, L. (2013). Development and validation of the revised Identity Style Inventory (ISI-5): Factor structure, reliability, and validity. Psychological assessment, 25(3), 893.
7. Douglas, S. T. (2019). Narrating Identity: The impact of literary reading on storied autobiographical memory development.