АДАПТАЦІЯ СПІЛЬНОТИ ДО СУСПІЛЬНИХ ЗМІН УНАСЛІДОК ВОЄННОГО КОНФЛІКТУ: ВІД ПЕРЕЖИВАННЯ ТРАВМИ ДО ВІДНОВЛЮВАЛЬНИХ ЗУСИЛЬ ТА РОЗВИТКУ
Анотація
Висвітлено результати дослідження, що мало своїм об’єктом процес адаптації спільноти до наслідків воєнного конфлікту.
Мета полягала в розширенні і поглибленні наукових уявлень про особливості адаптації в умовах воєнного конфлікту та розробленні концептуальної моделі адаптації спільноти до суспільних змін унаслідок воєнного конфлікту.
На основі загальнотеоретичних методів аналізу, систематизації, узагальнення, інтерпретації різних наукових підходів та емпіричних результатів, моделювання визначено теоретичні засади дослідження адаптації спільноти до наслідків воєнного конфлікту, основу яких становлять концепція соціальної травми П. Штомпки, загальні положення про спільноту й адаптацію особи та спільноти в умовах суспільних трансформацій. Сформульовано принципи аналізу адаптації спільноти: розгляд адаптації на двох рівнях функціонування спільноти – як структурної одиниці суспільства і як значущого середовища життєдіяльності особи; зумовлення її змістом суспільних трансформацій; як складного, неоднозначного, нерівномірного та суперечливого процесу; як вибору альтернативних стратегій поведінки; як здатності особи, сім’ї громади, спільноти до відновлювальних зусиль та розвитку. Розроблено концептуальну модель адаптації спільноти до суспільних змін унаслідок воєнного конфлікту, яка демонструє наявність, з одного боку, рутинної адаптації, що реалізується за допомогою випробуваних стратегій, спрямованих на самозбереження, а із другого – проактивної, яка виявляється в активному пошуку нових можливостей, активізації адаптаційного потенціалу та ресурсів спільноти, у готовності до розвитку.
Зроблено висновки, що адаптація спільноти до суспільних змін унаслідок воєнного конфлікту є складним багатомірним процесом взаємодії суб’єкта адаптації і середовища, яке змінюється під впливом воєнного конфлікту, що передбачає трансформацію системних властивостей спільноти, активне освоєння нових соціальних умов, набуття засобів побудови продуктивних систем взаємодії, вироблення і застосування психологічних стратегій адаптації, та представлено її як шлях від переживання соціальної травми до колективних відновлювальних зусиль та розвитку.
Посилання
2. Блинова О. Типи соціально-психологічної адаптації внутрішньо переміщених осіб. Соціокультурні та психологічні виміри становлення особистості : матеріали Всеукраїнської (із міжнародною участю) науково-практичної конференції, 5–6 жовтня 2017 р., м. Херсон. Херсон : Видавн. дім «Гельветика», 2017. С. 14–15.
3. Богучарова О., Ткаченко Н. Копінг-стратегії як фактор «позитивної» адаптації вимушених мігрантів. Вісник Дніпропетровського університету. Серія «Психологія». 201. Вип. 22. С. 27–36. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/vdups_2016_22_6 (дата звернення: 15.07.2019).
4. Васютинський В. Психологічні виміри спільноти : монографія. Київ : Золоті ворота, 2010. 120 с.
5. Горностай П. Колективна травма і групова ідентичність. Психологічні перспективи. Спеціальний випуск : Актуальні проблеми психології малих, середніх та великих груп. 2012. Т. 2. С. 89–95.
6. Камбур А. Соціальна адаптація особистості в суспільстві перехідного типу: зміна ціннісних пріоритетів : автореф. дис. … канд. соц. наук: 22.00.04. Запоріжжя. 2007. 21 с.
7. Климчук В. Посттравматичне зростання, та як можна йому сприяти у психотерапії. Наука і освіта. 2016. № 5. С. 46–52.
8. Міхеєва О., Середа В. Сучасні українські внутрішньо переміщені особи: основні причини, стратегії переселення та проблеми адаптації. Стратегії трансформації і превенції прикордонних конфліктів в Україні : збірка аналітичних матеріалів. Львів : Галицька видавнича спілка, 2015. С. 9–49.
9. Психосоціальна підтримка в умовах надзвичайних ситуацій: підхід резилієнс : навчально-методичний посібник / Н. Гусак та ін. ; за заг. ред. Н. Гусак. Київ : НаУКМА, 2017. 92 с.
10. Стратегічні пропозиції щодо питань інтеграції жертв війни у місцеві спільноти. Проєкт Української миротворчої школи. 2016. URL: http://peace.in.ua/stratehichni-propozytsiji-schodo-pytan-intehratsiji-zhertv-vijny-umistsevi-spilnoty/ (дата звернення: 15.07.2019).
11. Суший О. Проблема колективної травми в українському соціумі та пошук стратегії її опанування. Наукові записки Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України. Київ.
2014. Вип. 6 (74). С. 18–32.
12. Титаренко Т. Життєвий світ особистості: у межах і за межами буденності. Київ, 2002. 304 с.
13. Титаренко Т. Напрями психологічної реабілітації особистості, що переживає події війни. Психологічна допомога особистості, що переживає наслідки травматичних подій : збірник статей. Київ : Міленіум, 2015. C. 3–13.
14. Штомпка П. Социальное изменение как травма. Социологические исследования. 2001. № 1. С. 6–16.
15. Bonanno G. Loss, Trauma, and Human Resilience: Have We Underestimated the Human Capacity to Thrive After Aversive Events? American Psychologist. 2004. № 59 (1). Р. 20–28.
16. Norris F., Stevens S., Pfefferbaum B. Community Resilience as a Metaphor, Theory, Set of Capacities, and Strategy for Disaster Readiness. American Journal of Community Psychology. 2008. № 41 (1–2). Р. 131–134.
17. Tedeschi R., Calhoun L. Posttraumatic growth: conceptual foundations and empirical evidence. Psychological Inquiry. 2004. № 15 (1). Р. 1–18.
