ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ГУМОРУ У КОНСУЛЬТАТИВНІЙ ВЗАЄМОДІЇ
Ключові слова:
гумор, види гумору, консультативний процес, гумористичні переживання, функції гумору
Анотація
У статті досліджено зарубіжні і вітчизняні підходи до вивчення гумору. Гумор розглядається як значущий психологічний феномен. Наведено визначення і класифікації різних видів гумору. Розглянуто його функції, вікові особливості. Проаналізовано можливості використання гумору у консультативному процесі.
Посилання
1. Большая советская энциклопедия: в 30-ти т. / [гл. ред. А.М.Прохоров. Москва: Издательство «Советская энциклопедия», 1978. 29 т.
2. Бабаджанова А.Н. Щодо питання методології психологічних досліджень почуття гумору. Психологічні науки: зб. наук. пр. Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького. 2011. N 58. С. 97–100.
3. Бюдженталь Дж. Искусство психотерапевта. Санкт-Петербург: Питер, 2001. 304с
4. Зайва О.О. Особливості використання почуття гумору як ресурсу психологічного подолання: автореф. дис. … канд. психол. наук: спец. 19.00.01 «Загальна психологія, історія психології». Харків, 2006. 20 с.
5. Квасник Г.В. Дослідження суб’єктивних уявлень про гумор асоціативним методом. Проблеми сучасної психології. 2014. Збірник наукових праць К-ПНУ імені Івана Огієнка, Інституту психології імені Г.С.Костюка НАПН України. Вип.23. C. 215–226.
6. Копытин А.И. Юмор в искусстве и арт-терапии: феноменология, диагностика, защитно-адаптивные возможности. Медицинская психология в России: электрон. науч. журн. 2012. N 4 (15). URL: http://medpsy.ru.
7. Мартин Р. Психология юмора / [пер. с англ. под. ред. Л. В. Куликова]. Санкт-Петербург: Питер, 2009. 480 с.
8. Мусийчук М.В. Аксиологическая функция юмора. Вестник Томского госуниверситета. 2007. № 295. С. 91–94.
9. Носенко Е.Л., Харченко О.Б. Стилі та форми прояву гумору як гіпотетичні аспекти імпліцитної діагностики психологічного здоров’я. Проблеми сучасної психології: зб. наук. пр. Кам’янець-Подільського нац. ун-ту ім. Івана Огієнка, Ін-ту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / за ред. С.Д. Максименка, Л.А. Онуфрієвої. Кам’янець-Подільський: Аксіома, 2010. Вип. 10. С. 501–514.
10. Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии. Санкт-Петербург, 1999. 720 с.
11. Фрейд З. Остроумие и его отношение к бессознательному / [пер. с англ.]. Москва: Прогресс, 2001. 270 с. 166 Серія Психологічні науки Випуск 5. 2018
12. Hampes W. The relation between humor styles and empathy. Europe’s Journal of Psychology. № 6 (3). Р. 34–45.
13. Lynch O. Humorous communication: finding a place for humor in communication research. Communication theory. 2002. № 4. Р. 423–445.
14. Jakab I. Humor and psychoanalysis. L’Humor. Histoire, culture et psychologie (eds. G. Roux and M. Laharie). Paris: SIPE, 1998. P. 15–22.
15. Ziv A. Personality and sense of humor. New York: Springer, 1984.
2. Бабаджанова А.Н. Щодо питання методології психологічних досліджень почуття гумору. Психологічні науки: зб. наук. пр. Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького. 2011. N 58. С. 97–100.
3. Бюдженталь Дж. Искусство психотерапевта. Санкт-Петербург: Питер, 2001. 304с
4. Зайва О.О. Особливості використання почуття гумору як ресурсу психологічного подолання: автореф. дис. … канд. психол. наук: спец. 19.00.01 «Загальна психологія, історія психології». Харків, 2006. 20 с.
5. Квасник Г.В. Дослідження суб’єктивних уявлень про гумор асоціативним методом. Проблеми сучасної психології. 2014. Збірник наукових праць К-ПНУ імені Івана Огієнка, Інституту психології імені Г.С.Костюка НАПН України. Вип.23. C. 215–226.
6. Копытин А.И. Юмор в искусстве и арт-терапии: феноменология, диагностика, защитно-адаптивные возможности. Медицинская психология в России: электрон. науч. журн. 2012. N 4 (15). URL: http://medpsy.ru.
7. Мартин Р. Психология юмора / [пер. с англ. под. ред. Л. В. Куликова]. Санкт-Петербург: Питер, 2009. 480 с.
8. Мусийчук М.В. Аксиологическая функция юмора. Вестник Томского госуниверситета. 2007. № 295. С. 91–94.
9. Носенко Е.Л., Харченко О.Б. Стилі та форми прояву гумору як гіпотетичні аспекти імпліцитної діагностики психологічного здоров’я. Проблеми сучасної психології: зб. наук. пр. Кам’янець-Подільського нац. ун-ту ім. Івана Огієнка, Ін-ту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / за ред. С.Д. Максименка, Л.А. Онуфрієвої. Кам’янець-Подільський: Аксіома, 2010. Вип. 10. С. 501–514.
10. Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии. Санкт-Петербург, 1999. 720 с.
11. Фрейд З. Остроумие и его отношение к бессознательному / [пер. с англ.]. Москва: Прогресс, 2001. 270 с. 166 Серія Психологічні науки Випуск 5. 2018
12. Hampes W. The relation between humor styles and empathy. Europe’s Journal of Psychology. № 6 (3). Р. 34–45.
13. Lynch O. Humorous communication: finding a place for humor in communication research. Communication theory. 2002. № 4. Р. 423–445.
14. Jakab I. Humor and psychoanalysis. L’Humor. Histoire, culture et psychologie (eds. G. Roux and M. Laharie). Paris: SIPE, 1998. P. 15–22.
15. Ziv A. Personality and sense of humor. New York: Springer, 1984.
Опубліковано
2018-12-27
Сторінки
160-166
Розділ
СЕКЦІЯ 3 СОЦІАЛЬНА ПСИХОЛОГІЯ; ПСИХОЛОГІЯ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ
