САМОРЕГУЛЯЦІЯ ТА РЕФЛЕКСИВНІСТЬ КУРСАНТІВ – МАЙБУТНІХ ПОЛІЦЕЙСЬКИХ У КОНТЕКСТІ ПРОГРАМИ ПСИХОЛОГІЧНОГО СУПРОВОДУ
Ключові слова:
курсанти, парціальні характеристики рефлексивності, правоохоронні органи, психологічний супровід
Анотація
У статті розглянута проблема психічної саморегуляції і рефлексивності в психології. Проаналізовано специфіку особистісної саморегуляції та її взаємозв’язку з парціальними характеристиками рефлексивності в курсантів у контексті програми психологічного супроводу. У дослідженні було встановлено, що курсанти, які були залучені до участі в програмі психологічного супроводу, більшою мірою орієнтовані на аналіз і оцінку вже виконаної діяльності, подій, що відбулися в минулому. Ці випробовувані схильні до роздумів про майбутню діяльність і її планування, спостереження й аналізу власної поведінки. У курсантів, які навчалися у звичайних умовах, встановлено більш низькі показники за всіма складниками особистісної саморегуляції.
Посилання
1. Асмолов А.Г. Психология личности: учебник. М.: Изд-во МГУ, 1990. 367 с.
2. Боришевський М.Й. Моральна саморегуляція поведінки: поняттєвий апарат. К.: Інститут психології ім. Г.С. Костюка АПН України, 1993. 69 с.
3. Винославська О.В., Бреусенко-Кузнєцов О.А., Зливков В.Л. Психологія: навчальний посібник. К. : Фірма «ІНКОС», 2005. 351 c.
4. Карпов А.В. Психология рефлексивных механизмов деятельности. М.: ИП РАН, 2004. 226 с.
5. Кацеро А.А., Кобзарь А.В. Подходы к трактовке саморегуляции в психологии. Психологические науки: теория и практика: материалы II междунар. научн. конф. (г. Москва, март 2014 г.). М.: Буки-Веди, 2014. С. 10–12.
6. Конопкин О.А. Психическая саморегуляция произвольной активности человека (структурно-функциональный аспект). Вопросы психологии. 1995. № 1. С. 5–12.
7. Лисенко-Гелемб’юк К.М. Саморегуляція особистості в умовах підготовки педагогів до професійної діяльності. Педагогічний дискурс. 2012. Вип. 13. С. 197–201.
8. Сидоренко Н.І. Особливості усвідомлення саморегуляції довільної активності майбутніх педагогів. Наука і освіта. 2006. № 3. С. 35–47.
2. Боришевський М.Й. Моральна саморегуляція поведінки: поняттєвий апарат. К.: Інститут психології ім. Г.С. Костюка АПН України, 1993. 69 с.
3. Винославська О.В., Бреусенко-Кузнєцов О.А., Зливков В.Л. Психологія: навчальний посібник. К. : Фірма «ІНКОС», 2005. 351 c.
4. Карпов А.В. Психология рефлексивных механизмов деятельности. М.: ИП РАН, 2004. 226 с.
5. Кацеро А.А., Кобзарь А.В. Подходы к трактовке саморегуляции в психологии. Психологические науки: теория и практика: материалы II междунар. научн. конф. (г. Москва, март 2014 г.). М.: Буки-Веди, 2014. С. 10–12.
6. Конопкин О.А. Психическая саморегуляция произвольной активности человека (структурно-функциональный аспект). Вопросы психологии. 1995. № 1. С. 5–12.
7. Лисенко-Гелемб’юк К.М. Саморегуляція особистості в умовах підготовки педагогів до професійної діяльності. Педагогічний дискурс. 2012. Вип. 13. С. 197–201.
8. Сидоренко Н.І. Особливості усвідомлення саморегуляції довільної активності майбутніх педагогів. Наука і освіта. 2006. № 3. С. 35–47.
Сторінки
171-177
Розділ
СЕКЦІЯ 6 ЮРИДИЧНА ПСИХОЛОГІЯ