ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК ВІКАРНОЇ ТРАВМИ ТА ДЕПРЕСІЇ У ПСИХОЛОГІВ, ЯКІ ПРАЦЮЮТЬ В УМОВАХ ВОЄННИХ КОНФЛІКТІВ

Ключові слова: посттравматичний стресовий розлад, дезадаптація, вторинний травматичний стрес, психотравма, психічне здоров’я, втома

Анотація

Мета. Метою статті є висвітлення результатів дослідження взаємозв’язку рівня вікарної травми та рівня депресії у психологів, які працюють під час воєнних конфліктів. У статті досліджено вікарну травму та депресію як психологічні явища, де вікарна травма визначена як негативна трансформація психолога, що виникає в результаті емпатійної взаємодії з людьми, які пережили травму, зі схожими на ПТСР, але менш інтенсивними характерними реакціями. Методи. У процесі дослідження використані теоретичні, а також психодіагностичні методи, які забезпечили реалізацію констатувального експерименту: Шкала вторинного травматичного стресу, Авторська анкета визначення ознак вікарної травми, Опитувальник оцінки психічного здоров’я КМА – УДХ, опитувальник «Оцінка рівня психологічної, фізіологічної і професійної дезадаптації» О. Родіної. Результати. Депресія визначена як негативний афективний стан, який характеризується смутком, порожнечею, безнадійністю, зневірою. Проаналізовано теоретичні дослідження вікарної травми та депресії науковцями. Досліджено генезис вікарної травми й депресії у психологів. Визначено, що є виражені зв’язки між рівнем вікарної травми та депресії, тривоги, ПТСР і вживання алкоголю. Виявлено прямопропорційний вплив симптомів вікарної травми та рівня депресії, наслідки якого простягаються від симптомів зниження настрою, хронічної втоми та дратівливості, провалів у пам’яті, відсутності або погіршення якості сну до деструктивних змін у фізичному здоров’ї. Висновки. Гіпотеза про те, що високий рівень вікарної травми може зумовити прояви депресії у психологів, які працюють під час воєнних конфліктів, знайшла своє підтвердження. Симптоми психологічної, фізіологічної і професійної дезадаптації психологів, як-от соматовегетативні порушення, порушення циклу «сон – активність», погіршення самопочуття у сфері емоційних порушень та особливості соціальної взаємодії, є найбільш характерними саме для психологів з високими рівнями вікарної травми та депресії. Психологи цієї групи входять до зони ризику з погляду розвитку депресивних станів у подальшому та погіршення стану не тільки ментального, а й фізичного здоров’я.

Посилання

1. Бамбурак Н. Методи профілактики виникнення професійних ризиків та деформацій у професійній діяльності працівників медичної та соціальної сфери. Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: Психологічні науки. 2018. № 2 (10). С. 5–15.
2. Богданов С. Опитувальник оцінки психічного здоров’я КМА-УДХ. Центр психічного здоров’я та психосоціального супроводу НаУКМА. 2021. URL: https://ekmair.ukma.edu.ua/handle/123456789/11800 (дата звернення: 08.05.2024).
3. Козігора М. Прояви симптомів моральної травми у військовослужбовців та цивільного населення під час війни. Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія «Психологічні науки». 2022. № 2. С. 20–27.
4. Кравчук С. Схильність до прощення як предиктор зниження депресії. Науковий вісник Херсонського державного університету. 2021. № 2. С. 118–125.
5. Кузікова С. Б., Зливков В. Л., Лукомська С. О. Вікові особливості переживання травм війни: інтегративний підхід. Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія «Психологічні науки». 2022. № 2. С. 64–70.
6. Лазос Г. Психологи і війна: зміна парадигми надання психологічної/психотерапевтичної допомоги та резильєнтність фахівця. Організаційна психологія. Економічна психологія. 2022. № 3–4 (27). С. 37–47.
7. Лазос Г. Травматичне контрперенесення психолога / психотерапевта в роботі з постраждалими. Міжнародний журнал загальної та медичної психології. № 1. 2018. С. 57–67.
8. Чайка Г. Довіра і характеристики, що сприяють успішному переживанню травматичних ситуацій. Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія «Психологічні науки». 2023. № 1. С. 13–19.
9. Bernard J.E.R. Depression: A Review of its Definition. MOJ Addiction Medicine & Therapy. 2018. №5. P. 6–7. DOI: 10.15406/mojamt.2018.05.00082
10. Development and validation of the Secondary Traumatic Stress Scale / Bride et al. Research on Social Work Practice. 2004. №14. P. 27–35.
11. Koutsimani P., Montgomery A., Georganta K. The Relationship Between Burnout, Depression, and Anxiety: A Systematic Review and Meta–Analysis. Frontier in Psychology. Systematic review. 2019. №10. P. 1–19. DOI: 10.3389/fpsyg.2019.00284
12. Pearlman, L. A., & Saakvitne, K. W. Trauma and the therapist: Countertransference and vicarious traumatization in psychotherapy with incest survivors. New York : W. W. Norton & Company, 1995. 451 p.
13. The contribution of organisational factors to vicarious trauma in mental health professionals: a systematic review and narrative synthesis / Sutton et al. European Journal of Psychotraumatology. 2022. № 13. P. 1–21. DOI: 10.1080/20008198.2021.2022278
14. The Impact of Different Types of Abuse on Depression / Radell, et al. Depression Research and Treatment. 2021. P. 1–12. DOI: 10.1155/2021/6654503
15. Tsirimokou A., Kloess J.A., Dhinse S.K. Vicarious Post–traumatic Growth in Professionals Exposed to Traumatogenic Material: A Systematic Literature Review. Trauma, Violence, & Abuse. 2023. № 24(3). P. 1848–1866.
Опубліковано
2024-07-01
Сторінки
41-48
Розділ
СЕКЦІЯ 4 ОРГАНІЗАЦІЙНА ПСИХОЛОГІЯ