ДОМІНАНТНІ КОПІНГ-СТРАТЕГІЇ УЧАСНИКІВ БОЙОВИХ ДІЙ, ЯКІ ПОВЕРНУЛИСЯ ДО РЕАЛІЙ МИРНОГО ЖИТТЯ

Ключові слова: військовослужбовці, учасники бойових дій, мирне життя, копінг, копінг-стратегії, соціальне відволікання, психокорекційна програма, активний копінг, пасивний копінг, адаптація

Анотація

Метою статті є визначення домінантних копінг-стратегій учасників бойових дій, які повернулися до реалій мирного життя. Методи. Аналіз та синтез є основними методами дослідження, за допомогою яких здійснено добір, порівняння та узагальнення інформації. Результати. Більшість учасників опитування використовує активні та продуктивні копінг-стратегії, які орієнтовані на розв’язання проблем, критичне осмислення їх результатів та вміння організовувати й планувати власну діяльність. Респонденти продемонстрували здатність до високого рівня самоорганізації та планування в цілеспрямованому подоланні стресогенних ситуацій. Майже половина учасників опитування у розв’язанні складних життєвих ситуацій звертається по допомогу до рідних, близьких людей, дещо рідше – до фахівців тощо. Частина військовослужбовців використовує пасивні та непродуктивні копінг-стратегії, які спрямовані на уникнення розв’язання проблем, відчувають роздратування чи шкодують, що не здатні вирішити ситуацію. Не лише подолання проблемної ситуації, а й пристосування до певних обставин шляхом уростання в середовище, уникнення травмувальних ситуацій мають конструктивний сенс. Вибір ефективної копінг-стратегії залежить від особливостей перебігу складної життєвої ситуації. Так, за певних обставин учасники бойових дій самостійно долають труднощі, в інших – їм необхідна підтримка соціального оточення, а ще в інших – вони схильні до уникнення проблемної ситуації, оцінивши її негативні наслідки. Ефективним є використання всіх трьох стратегій. Висновки. Пріоритетність використання активних копінг-стратегій свідчить про здатність військовослужбовців акцентувати увагу на поставлених завданнях, які спрямовані на розв’язання проблемних ситуацій і відображають спробу змінити ситуацію. Визначення домінантних копінг-стратегій є важливим аспектом у створенні психокорекційних програм та реабілітації військовослужбовців, оскільки дає змогу напрацювати певну схему «оздоровлення психіки» учасників бойових дій.

Посилання

1. Богучарова О. І., Ткаченко Н. В. Копінг-стратегії як фактор «позитивної» адаптації вимушених переселенців. Вісник Дніпропетровського університету. Серія «Психологія». 2016. Вип. 22. С. 27–36.
2. Грабовська С., Єсип М. Проблема копінгу в сучасних психологічних дослідженнях. Соціогуманітарні проблеми людини. 2010. № 4. С. 188–199.
3. Євченко І. Теоретичний аналіз проблеми самоствердження особистості. Вісник КНТЕУ. Актуальні проблеми психології. 2012. № 4. С. 112–120.
4. Зливков В. Л., Лукомська С. О., Федан О. В. Психодіагностика особистості у кризових життєвих ситуаціях. Київ : Педагогічна думка, 2016. 219 с.
5. Карпенко З. Онтологічне обґрунтування аксіологічної персонології. Психологія особистості. 2011. № 1 (2). С. 182–190.
6. Кострубська Т. В. Класифікаційні моделі копінг-стратегій у професійній діяльності судноводіїв. Наукові записки Національного педагогічного університету імені М. Драгоманова. Серія. Психологія. 2020. Вип. 2. С. 122–125.
7. Ткачук Т. Копінг-стратегії як складові копінг-поведінки особистості. Науковий вісник Переяславського державного педагогічного ун-ту. Серія Психологія. 2014. Вип. 4. С. 14–20.
8. Штепа О. Психологічна ресурсність як критерій індивідуального здоров’я. Проблеми сучасної психології. Збірник наукових праць К-ПНУ імені Івана Огієнка, Інституту психології імені Г. С. Костюка НАПН України. 2016. Вип. 32. С. 571–585.
9. Endler, N., & Parker, J. (1994). Assessment of Multidimonsional Copiong Task, Emotion and avoidance Strategies. Psychological Assessment. Vol. 6. 50–60.
10. Frydenberg, E. (2002). Beyond Coping. Meeting goals, visions and challenges / E. Frydenberg. Oxford University Press. 37–62.
11. Folkman, S., & Lazarus, R. S. (1985). If is changes it must be a process: Study of emotion and coping during three stages of a college examination. Journal of Personality and Social Psychology, 48. 150–170.
12. Heim, E. (1995). Coping based intervention strategies. Patient education and counseling. V. 26 (1–3). 145–151.
13. Lazarus, R. S., & Folkman, S. (1984). Stress, appraisal and coping. New York: Springer. 770–779.
14. Seligman, M. E. P. (2002). Authentic Happiness: Using the New Positive Psychology to Realize Your Potential for Lasting Fulfillment, Free Press, New York, NY. 128.
15. Murphy, L. (1974). Coping vulnerability and residence in childhood. Coping and adaptation. New. York. Basic Books. 420.
Опубліковано
2024-07-01
Сторінки
34-40
Розділ
СЕКЦІЯ 3 СОЦІАЛЬНА ПСИХОЛОГІЯ; ПСИХОЛОГІЯ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ