МЕХАНІЗМИ ЗМІН І ВНУТРІШНЯ ЛОГІКА ВІДНОВЛЕННЯ РЕАЛІСТИЧНОСТІ У КРИЗОВОМУ ВТРУЧАННІ

Ключові слова: кризова ситуація, картина світу, психологічне кризове консультування, ґенеза смислів, нормалізація, екстерналізація, переформулювання, ресурси, позитивна перспектива

Анотація

Мета статті – висвітлити питання контекстуалізації механізмів, що забезпечують рух консультативних змінних та абрису внутрішньої логіки відбудови реалістичності у процесі кризового втручання. Методи. Методичне забезпечення представлено теорією польової поведінки (Lewin, 1951); екзистенційною парадигмою (Yalom, 2017; Bugental, 1999); екзистенційним аналізом (Längle, 2011); транстеоретичним екзистенційно-системним концептом (Kalishchuk, 2020). Результати. Реорганізація смислових полів свідомості клієнта є стрижневим процесом посткризового зростання. Розуміння смислу як інструменту відкриття людиною світу призводить до висновку, що знаходження зв’язку між означаючим (кризова ситуація, кризовий стан) і означенням (знаходження контекстного і регуляційного смислів) необхідно розглядати як знаходження клієнтом суб’єктивного орієнтиру у переживанні кризової події й стабілізації у посткризовий період. Механізми змін у кризовому втручанні забезпечують збагачення знайденими смислами констатацію клієнта «Я-Можу-Бути-Тут-у-кризі». Окреслено п’ятикроковий алгоритм кризового втручання. Розкрито значення і вміст кожного кроку, зокрема нормалізації, екстерналізації, переформулювання, знаходження ресурсів, вибудовування перспективи. Доведено, що співвіднесення зі складною реальністю маніфестує ресурси персональної сили клієнта надати опір викликам, а також прийняти і витримати дійсність. Витримування – це основна активність, яка завжди перебуває у розпорядженні клієнта. Висновки. Психологічне кризове втручання є методичною процедурою короткострокової допомоги, що надається людині з метою переривання спадної спіралі переживання «неможливості» та відновлення картини світу за рахунок знаходження регуляційних смислів, ресурсів, витримки, довіри до себе і опор. Починається цей процес із «зустрічі» клієнта зі складними обставинами, з переживання, що актуалізовано кризовою подією. І саме цим «переживанням-відповіддю» клієнта закладається унікальний шлях консультативної стратегії.

Посилання

1. Каліщук С.М. Ґенеза смислової архітектоніки свідомості майбутніх психологів-консультантів. Львів : Сполом, 2020. 492 с.
2. Каліщук С.М. Базиси реалістичного співвіднесення психолога-консультанта зі світом в умовах війни. Вчені записки Таврійського національного університету імені В.І. Вернадського. Серія «Психологія». 2022. № 33. Т. 72.2. С. 79–86. DOI: https://doi.org/10.32838/2709-3093/2022.2/13.
3. Штепа О.С. Тренди ресурсного дискурсу особистісного самоздійснення. Науковий вісник Миколаївського національного університету імені В.О. Сухомлинського. Психологічні науки. 2017. № 2. Т. 18. С. 210–216.
4. Bronfenbrenner U. Making Human Beings Human: Bioecological Perspectives on Human Development, 2005. 306 p.
5. Bugental J. Psychotherapy Isn’t What You Think: Bringing the Psychotherapeutic Engagement into the Living Moment. Zeig Tucker & Theisen Inc; 1st edition, 1999. 278 p.
6. Caplan G. Support Systems and Community. Mental Health: Lectures on concept development. New York : Behavioral Publications, 1974. 267 p.
7. James R.K., Gilliland B.E. Crisis Intervention Strategies (5th ed.). Pacific Grove, CA : Brooks/Cole, 2004. 168 p.
8. Kalishchuk S. Conceptualization of the existential-systemic model of the reorganization of the “worldview” of an individual: the introduction of ontological dominants. Insight: the psychological dimensions of society, 2020. P. 11–27. DOI: 10.32999/2663-970X/2020-3-1.
9. Kuhn M.H. Lewin, Kurt. Field Theory of Social Science: Selected Theoretical Papers. The ANNALS of the American Academy of Political and Social Science, 1951. № 276 (1). Р. 146–147. DOI: https://doi.org/10.1177/000271625127600135.
10. Längle A. The existential fundamental motivations structuring the motivational process. Nova Science Publishers. Vene. 2011. № 10. P. 41–56.
11. Lewin K. Field Theory in Social Science. Harper & Brothers; First Edition, 1951. 374 p.
12. Lindemanne E. Symptomatology and management of acute grief. American Journal of Psychiatry. 1944. P. 141–148.
13. Phelps R.N., & Boyum R. What Counselors Should Be Doing. NASSP Bulletin. 1979. 63 (429). P. 59–60. DOI: https://doi.org/10.1177/019263657906342911.
14. Poal P. Introduction to the theory and practice of crisis intervention. Quaderns de Psicologia. 1990. № 10. P. 121–140.
15. Russell Sh., Carey M. Narrative Therapy: Answering Your Questions. Adelaide: Dulwich Center Publications, 2004. 152 р.
16. Ryle A. Sequential Diagrams, Reflections and Suggested Revisions. ACAT Newsletter. 1998. № 10. Р. 33–37.
17. Shine L., Westacott M. Reformulation in cognitive analytic therapy: effects on the working alliance and the client’s perspective on change. Psychology and Psychotherapy: Theory, Research and Practice, 2010. № 83 (Pt 2). P. 161–77. DOI: 10.1348/147608309X471334.
18. Taplin Ju.R. Crisis Theory: critique and reformulation. Community Mental Health Journal. 1971. № 7. P. 13–23.
19. Yalom I. The Gift of Therapy: An Open Letter to a New Generation of Therapists and Their Patients. Harper Perennial, 2017. 320 p.
Опубліковано
2023-11-02
Сторінки
35-41
Розділ
СЕКЦІЯ 3 СОЦІАЛЬНА ПСИХОЛОГІЯ; ПСИХОЛОГІЯ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ