ГОТОВНІСТЬ ДО САМООСВІТИ У СТРУКТУРІ САМОРЕАЛІЗАЦІЇ МОЛОДОЇ ОСОБИСТОСТІ

Ключові слова: самореалізація, самоосвіта, готовність до самоосвіти, самовдосконалення, професійний розвиток, конкурентоздатність

Анотація

У статті представлено теоретичний аналіз дефініції самореалізації молодої особистості, розкрито її структуру та сфери, де вона працює, а також місце самоосвіти у структурі самореалізації особистості. Мета статті – розкрити сутність готовності до самоосвіти у структурі самореалізації особистості молодого віку. Методи. Для реалізації мети використано такі методи дослідження, як аналіз, синтез теорій самоак- туалізації та готовності до самоосвіти, структурування науково-психологічних джерел інформації, що дало змогу узагальнити та систематизувати погляди вчених із досліджуваної проблематики. Результати. З’ясовано, що поняття самореалізації в сучасній психологічній науці перебуває на ста- дії розроблення, тобто загальноприйнятного визначення цього терміна досі немає. Найбільш уживаним є визначення про здійснення можливостей розвитку «Я» через зусилля, співтворчість, співдію з іншими людьми, соціумом та світом загалом. Визначено, що на особливості особистісної самореалізації впли- вають зовнішні та внутрішні чинники, що перешкоджають та сприяють чинникам самореалізацій, адже у кожній людині природою закладено величезний потенціал, який у процесі життя людини реалізується за умови зовнішніх впливів. Міра розвитку потенціалу також залежить від особистісних чинників, зов- нішніх умов середовища та їх взаємодії. Констатовано, що механізм самореалізації активується тоді, коли особистість досягає відповідного рівня розвитку. Спрямованість відбувається на підставі самовизначення та самопізнання індивіда. Особистісна самореалізація особлива, вона виявляється у компонентах її струк- тури та у кількісних показниках. Є різні рівні та види самореалізації, найвищий із яких відповідає крите- ріям корисності та задоволеності самореалізації як для особи загалом, так і для оточення. Висновки. З’ясовано, що готовність до самоосвіти лежить у площині додаткових сфер самореаліза- ції разом із соціальною взаємодією, суспільною активністю, захопленнями тощо. Оскільки самоосвіта спонукається внутрішніми мотиваційними чинниками самовдосконалення та потребує використання особливих засобів пошуку та засвоєння соціального досвіду, авторка доходить висновку, що готовність до самоосвіти необхідно розвивати у студентському віці, позаяк у цей період людина здатна долати перешкоди на шляху свого становлення та самовдосконалення, її інтелект є основою для обрання засо- бів та форм активної самоосвітньої діяльності. Таким чином, готовність до самоосвіти має всі шанси стати стійкою особистісною характеристикою. Готовність до самоосвіти є системою, що складається з таких компонентів, як умілість, дієвість, усвідомленість, обізнаність, та представлена єдністю мораль- но-вольових, пізнавальних та мотиваційних складників. Саме вивчення цих компонентів та окремих сторін самоосвіти є головною вимогою їх пізнання у взаємозв’язку та єдності.

Посилання

1. Про Національну доктрину розвитку освіти : Указ Президента України від 17.04.2002 № 347/2002. URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/347/2002
2. Бурлука О.В. Формування готовності до самоосвіти особистості в умовах сучасного освітнього процесу. Науковий вісник. Серія «Філософія». Харків : ХНПУ, 2015. Вип. 45 (частина ІІ). С. 151–157.
3. Бухлова Н. Самоосвіта і самореалізація особистості. Завуч. Наша вкладка. 2003. № 8. С. 2–4.
4. Грабовець І.В. Самоосвіта як інтегруюча детермінанта самореалізації молодих фахівців у професійній діяльності : дис. … канд. соціолог. наук : спец. 22.00.04. Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Київ, 2004.
5. Громцева А.К. Формирование у школьников готовности к самообразованию. Учеб. пособ. по спецкурсу для студ. пед. ин-тов. Москва : Просвещение, 1983. 144 с.
6. Калугин Ю.Е., Зуйкова М.О. Готовность к профессиональному самообразованию студентов вуза. Гуманитарные, социально-экономические и общественные науки. 2013. № 4. С. 111–114.
7. Коростылева Л.А. Психология самореализации личности: затруднения в профессиональной сфере. Санкт-Петербург : Речь, 2005. 222 с.
8. Лапшина Г.А. Формирование готовности к самообразованию у будущих учителей иностранного языка (Дополнительная специальность) : дис. ... канд. пед. наук : 13.00.08; Елецкий государственный университет имени И.А. Бунина. Елец, 2004. 196 с.
9. Максименко С.Д., Осьодло В.І. Структура та особистісні детермінанти професійної самореалізації суб’єкта. Проблеми сучасної психології. 2010. Випуск 8. С. 3–19.
10. Мартинюк І.А. Сутність готовності особистості до самоосвітньої діяльності. Проблеми сучасної психології. 2016. Випуск 34. С. 327–353.
11. Мациева Ф.Х. Формирование готовности студентов педагогического колледжа к профессиональному самообразованию : дисс. ... канд. пед. наук : 13.00.08; Дагест. гос. пед. ун-т. Махачкала, 2012. 159 с.
12. Миняева Н.М. Проблема актуализации ресурса самообразовательной деятельности студента в университетском образовании. Вестник Оринбургского государственного университета. 2013. Вып. № 5 (154). С. 72–75.
13. Сериков Г.Н. Самообразование: совершенствование подготовки студентов. Иркутск : Изд-во Иркут. ун-та, 1991. 232 с.
14. Тучкина Л.К. Формирование готовности студента технического вуза к самообразованию средствами информационных технологий : дисс. ... канд. пед. наук : 13.00.08; ГОУВПО «СГПА». Стерлита-мак, 2008. 226 с.
15. Уличний І. Формування готовності студентів педагогічних вищих навчальних закладів до професійного самовдосконалення. Наукові записки Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка. Серія: Педагогічні науки. 2014. Вип. 125. С. 211–215.
16. Юденко Т.А. Проблема самообразования школьников в отечественной педагогической теории (1960–2007). Вестник Ставропольского государственного университета. 2007. № 49. С. 123–127.
Опубліковано
2021-12-01
Сторінки
148-154
Розділ
СЕКЦІЯ 3 СОЦІАЛЬНА ПСИХОЛОГІЯ; ПСИХОЛОГІЯ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ