ОСОБЛИВОСТІ ПОЧУТТЯ ПРИЧЕТНОСТІ ВЧИТЕЛІВ ДО ОСВІТНЬОЇ РЕФОРМИ В УКРАЇНІ
Анотація
Мета: проаналізувати особливості почуття причетності педагогічної спільноти в контексті здійснення освітньої реформи.
Для досягнення поставленої мети на емпіричному етапі було використано метод on-line опитування за допомогою розробки авторської анкети «Емоційний аспект ставлення педагогічної спільноти до різних напрямів реформування загальної середньої освіти», а також застосовано методи статистичної обробки даних за допомогою пакета SPSS-20.
Результати. За результатами емпіричного дослідження встановлено рівні прояву почуття причетності респондентів до освітньої реформи, охарактеризовано соціально-демографічні та професійні дані досліджуваної вибірки. Проаналізовано показники втоми у кожній із виокремлених підгруп. Встановлено взаємозв’язок між почуттям причетності педагогів і втомою щодо освітньої реформи: зі збільшенням почуття суб’єктивної причетності педагогів зменшується втома щодо цього процесу.
Висновки. Під час управління освітньою реформою науковці досить часто вказують на проблему супротиву інноваціям, яка виникає через низку психологічних факторів: неналагоджену комунікацію та низький ступінь довіри педагогів до управлінців освітою; відсутність консенсусу з боку учасників реформування; негативний емоційний фон, який виникає під час обговорення реформи всередині окремої педагогічної спільноти, школи або вчительського колективу. Процес здійснення освітньої реформи може гальмуватися через те, що безпосередні її виконавці – вчителі – почуваються відчуженими від процесу інновацій, мають низький показник почуття причетності до освітньої реформи. На основі теоретичного аналізу напрацювань учених встановлено, що почуття причетності педагогічної спільноти до освітньої реформи проявляється на декількох рівнях: афективному – через позитивний емоційний фон вчителів щодо реформ; на мотиваційно-поведінковому рівні – через бажання бути активними учасниками освітніх інновацій, прагнення брати участь у спільних професійних і позапрофесійних заходах, пов’язаних з освітніми інноваціями; на когнітивному рівні – через поділ спільних професійних цінностей і рефлексію думок своїх колег. Консолідація думок на рівні колективних інтересів і цінностей педагогічної спільноти, міжособистісна кооперація у процесі впровадження освітніх інновацій сприяє розвитку адекватного почуття причетності до них.
Посилання
2. Beck M., Malley J. A pedagogy of belonging. Reclaiming Children and Youth. 1998. № 3 (7). P. 133–137.
3. Encyclopedia of educational reform and dissent : in 2 volumes / T.C. Hunt et. al. The USA : SAGE Publications, 2010. Vol. 2. 1112 p.
4. Maslow A. The farther reaches of human nature. New York : Viking, 1971. 407 p.
5. McNamara K. Bonding to school and the development of responsibility. Reclaiming Children and Youth. 1996. № 4 (4). P. 33–37.
6. Pesonen H.V., Rytivaara A., Palmu I., Wallin A. Teachers’ stories on sense of belonging in co-Teaching relationship. Scandinavian Journal of Educational Research. 2020. № 1. P. 14–21. DOI: 10.1080/00313831.2019.1705902 (дата звернення: 22.07.2020).
7. Sharp P. Nurturing Emotional Literacy: a practical guide for teachers, parents and those in the caring professions. London: David Fulton, 2015. 131 p.
8. Schlein St. The clinical Erik Erikson: a psychoanalytic method of engagement and activation. New York : Routledge, 2016. 168 p.
9. Sleegers P. How does it feel? Teachers’ emotions in a context of change. Curriculum studies. 2006. № 1. P. 85–111.
10. Thomas L., Herbert J., Teras M. A sense of belonging to enhance participation, success and retention in online programs. The International Journal of the First Year in Higher Education. 2015. № 5 (2). P 69–80. DOI: 10.5204/intjfyhe.v5i2.233 (дата звернення: 22.07.2020).
11. Ungar О. Understanding teachers’ attitude toward educational reforms through metaphors. International Journal of Educational Research. 2016. № 77. P. 117–127. DOI: https://doi.org/10.1016/j.ijer.2016.03.008 (дата звернення: 22.07.2020).
