ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК ЕТНОПСИХОЛОГІЇ ТА МОРАЛІ: МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ

Анотація

Мета. Дослідження спрямоване на розкриття сутнісних особливостей взаємозв’язку етнопсихології та моралі як етнічно-моральнісної моделі формування окремої людини, так і певної спільноти, що передбачає послідовне вирішення таких задач: а) акцентувати увагу на різноманітних ракурсах взаємозв’язку зазначених феноменів; б) розкрити етнопсихологічні можливості моралі конкретного типу людини – українця.

Методи. Методологія дослідження ґрунтується на використанні культуролого-генетичного, структурно-системного, історико-порівняльного методів для виявлення сутнісних характеристик взаємозв’язку етнопсихології та моралі як специфічних складників як особистості, так і певної спільноти.

Результати. Виокремлено напрями взаємозв’язку етнопсихології та моралі в трьох «зрізах»: історичному (на фоні якого відбувається процес оформлення і розгортання їх змісту), соціально-психологічному (в якому охоплюється універсальність та унікальність етносу) та культурологічному (в якому функціонують архетипи як «загальні правила», що регулюють не форму, а напрям діяльності).

Висновки. Етнопсихологія, започаткувавшись як наука, що вивчає етнічні особливості психіки людей, засвідчила свої права на інтерпретацію такого феномена, як «народний дух», що витлумачувався, по-перше, як особливе системне утворення, в якому відображається психічна схожість індивідів, що належать до певного етносу; по-друге, як їх самосвідомість, певний спосіб рефлексування. У цьому контексті проблема «етнос-мораль» набуває праксеологічного характеру як набуття особистістю рис, характерних для певного етносу, та їх впливу на її життєдіяльність і поведінку, так і усвідомлення етносом власних якостей та ідентифікація себе з певною спільнотою. Саме цей аспект допомагає зрозуміти, як людина набуває національних рис і самосвідомості під впливом різноманітних чинників, яким чином формується ментальність, її моральні настанови. Якщо зіставляти між собою етнопсихологію та мораль з точки зору їх смислоутворюючої функції, то можна сказати, що перша відповідає на запитання: «Що є основою життя того чи іншого етносу і як зберегти життя?». А друга, поглиблюючи смислові нюанси, відповідає на запитання про те, навіщо його зберігати й відтворювати.