ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ЖИТТЄСТІЙКОСТІ СТУДЕНТІВ

Анотація

Мета. Метою статті є теоретичне обґрунтування й емпіричне дослідження життєстійкості студентів в умовах суспільно-економічної кризи. У статті здійснено психологічний аналіз основних наукових підходів до розуміння феномену життєстійкості у вітчизняній та зарубіжній психології. У результаті теоретичного аналізу з’ясовано, що життєстійкість розглядається і як особистісна риса, і як адаптаційний потенціал людини в подоланні складних життєвих ситуацій. Визначено, що дослідження життєстійкості рідше концентруються на особистісному аспекті, де поняття життєстійкості розглядалося б у взаємозв’язку із цінностями та смислами особистості.

Методи. Для реалізації мети дослідження нами був підібраний та використаний такий діагностичний інструментарій: методика «Смисложиттєві орієнтації» (Д. Леонтьєв); методика «Тест життєстійкості» (С. Мадді, в адаптації Д. Леонтьєва, О. Расказової); методика «Шкала загальної самоефективності» (Р. Шварцер, М. Єрусалєм, в адаптації В. Ромека). Методами оброблення емпіричних даних стали: описова статистика, однофакторний дисперсійний аналіз, t-критерій Стьюдента, кореляційний аналіз (коефіцієнт кореляції Пірсона).

Результати. У дослідженні взяли участь 120 студентів українських університетів. Доведено, що рівень життєстійкості має статистично значущий взаємозв’язок зі ступенем вираженості смисложиттєвих орієнтацій і рівнем самоефективності. Установлено, що структура і якість взаємозв’язків смисложиттєвих орієнтацій значуще відрізняються у студентів із різними показниками життєстійкості. Виявлено, що досліджувані з високим рівнем життєстійкості вирізняються вищим рівнем продуктивності життя, більш емоційно та з більшим інтересом ставляться до життя, цілеспрямовані, здатні контролювати своє життя та вільно ухвалювати рішення. Під час порівняння середніх значень серед чоловіків і жінок виявилась статистично значуща відмінність за шкалою «контролю», що свідчить про більшу готовність чоловіків впливати на події свого життя. Проте не встановлено статистично значущої відмінності між групами студентів 1-го та 4-го курсів за жодною зі змінних.

Висновки. Нами встановлено, що особи з високим рівнем житєстійкості мають більш високу міру розвитку смисложиттєвих орієнтацій та вищий показник самоефективності, і навпаки, у студентів із низьким рівнем життєстійкості міра вираженості смисложиттєвих орієнтацій знижена. Перспективою подальших досліджень буде розроблення програми психологічного супроводу студентів, яка спрямо- вана на підвищення рівня життєстійкості для осіб із низьким рівнем осмисленості життя та зниженими загальними показниками життєстійкості.