АГРЕСИВНІСТЬ У СИСТЕМІ ОСОБИСТІСНИХ ЧИННИКІВ ВИБОРУ МЕХАНІЗМІВ ПСИХОЛОГІЧНОГО ЗАХИСТУ ПІД ЧАС ВОЄННИХ ПОДІЙ

Анотація

Метою статті є презентація результатів емпіричного дослідження агресивності в системі особистісних чинників вибору механізмів психологічного захисту під час війни. Методи. У ході дослідження використовувалися методика Плутчика – Келлермана – Конте «Індекс життєвого стилю» (Life Style Index, LSI) для визначення психологічних захистів; опитувальник Є.П. Ільїна «Ауто- та гетероагресія» – для визначення спрямованості агресії на себе чи інших; методика А. Басса та А. Дарки «Опитувальник показників та форм агресії» (BDHI) – для визначення агресивних тенденцій. Результати. Наведено специфіку психологічних захистів та вираженість форм агресивної поведінки гражданських осіб, що перебувають на території України з початку воєнних подій. Розглянуто особливості проявів агресивності та захисних механізмів у чоловіків та жінок. Установлено, що провідним для всіх осіб є компенсаторний захисний механізм. Чоловікам притаманне реактивне реагування на фруструючі воєнні події, а жінкам – звертання до примітивних форм захисту – заперечення та регресії. Показано, що чоловікам властиві аутоагресивні тенденції та відчуття провини, жінкам – гетероагресивні тенденції та непряма агресія. Виявлено наявність складної структури кореляційних зв’язків між показниками механізмів психологічного захисту та агресивністю, яка має гендерну специфіку. Визначено 48 кореляційних взаємозв’язків у групі жінок (найбільше статистично значимих показників між механізмами захисту регресія, заміщення та агресивністю). Визначено 25 кореляційних взаємозв’язків у групі чоловіків (найбільше статистично значимих показників між механізмами захисту заміщення та агресивністю). Висновки. За допомогою якісного та кількісного аналізу встановлено, що збройна воєнна агресія змінила структуру взаємозв’язків агресивності та вибору механізмів психологічного захисту. Кореляційний аналіз не дає змоги виявити причино-наслідкові зв’язки між досліджуваними феноменами, тому перспективою подальших розвідок виступатиме дослідження особистісних чинників, що впливають на продуктивність використання певних психологічних механізмів захисту під час воєнних погроз.