АДАПТАЦІЯ ДО РОЛІ МАТЕРІ ЯК ПСИХОЛОГІЧНЕ ПЕРЕЖИВАННЯ

Анотація

Метою статті є здійснення рефлексивного аналізу онтофеноменальної сутності особистості, зважаючи на її аксіопсихологічні і смисложиттєві пріоритети. Основні завдання пошукування центруються довкола аналітичного окреслення аксіопсихологічних складових частин особистості, дослідження системи сенсів і смислів людини в контексті її життєвих домагань, віднаходження онтофеноменальних формовиявів екзистенційних запитів людського буття.

Методи дослідження: аналізу і систематизації наукової літератури, порівняння та узагальнення, науково-психологічного методологування і соціогуманітарного теоретизування.

Результати. Ставлення людини до дійсності та соціального довкілля опосередковується внутрішньо прийнятими цінностями, які становлять екзистенційне осереддя її буття. Формування, розвиток і реалізація моральних, інтелектуальних та естетичних запитів й інтересів особистості у процесі її життєдіяльності опосередковуються системою аксіопсихологічних імперативів, вищим ступенем організації яких є система сенсів і смислів людини. Сутнісне розмежування смислу і сенсу полягає в тому, що перше утримує стратегічні шляхи існування людини у її духовному самоплеканні, а друге опосередковується чуттєвим, досвідним сприйняттям особою дійсності, що є основою визначення тактичних пріоритетів її життєактивності. Сенси і смисли людини формуються під впливом її вартісної складової і виявляються у вчинку як сутнісному осередді людського існування. У повноцінному вираженні вчинок завжди є формовиявом духовного розвитку суб’єкта зі сталою системою моральних ідеалів, суспільних домагань, персоніфікованих цінностей і вособистіснених смислів.

Висновки. Pезультатом взаємодії людини і світу є віднаходження особистістю певних розумових узагальнень і синтезований вияв її життєвих пріоритетів на шляху до чуттєво збагаченої екзистенції, таланту сприймати та повномірно переживати дійсність, надихати сенсом кожний момент, значуще сприймати фрагмент чи цілісну подію свого буття, насичувати його індивідуально неповторним змістом – творити своє Я у відповідності з персоніфікованими смисложиттєвими орієнтирами.