ОСОБЛИВОСТI ЗАДОВОЛЕНОСТI ЖИТТЯМ ТА ЖИТТЄСТIЙКОСТI ЛЮДЕЙ ПЕНСIЙНОГО ВIКУ
DOI:
https://doi.org/10.32999/ksu2312-3206/2020-3-12Ключові слова:
пенсійний вік, працюючі пенсіонери, суб’єктивний контроль, життєстійкість, задоволеність життям, самореалізація, спілкування, включеність, суспільна користь, статусАнотація
У статті досліджуються уявлення про сенс та значення праці для людей пенсійного віку, які залишаються активними на ринку праці, а також тих, хто закінчив свою трудову діяльність. Реалізація людини через працю щільно пов’язана з такими психологічними феноменами, як цілепокладання, сенс життя, прагнення до самореалізації, волевиявлення, бажання бути потрібним, осмислення власного життєвого шляху і можливостей для його проживання. Усе це пов’язано зі сформованим рівнем життєстійкості особистості. Більшість дослідників життєстійкості розуміють її як специфічну особистісну рису, яка забезпечує ефективне подолання життєвого шляху і досягнення людиною хороших життєвих результатів. Проаналізовано значення конструктів життєстійкості та її місце у формуванні задоволеності життям людей пенсійного віку.
Метою дослідження було визначення психологічних особливостей працюючих та непрацюючих людей похилого віку. Висунуті гіпотези про те, що життєстійкість працюючих та непрацюючих людей похилого віку відрізняється; люди похилого віку, що продовжують працювати, мають більш високий рівень суб’єктивного контролю та більшою мірою задоволені своїм життям, ніж особи похилого віку, що не працюють.
Методи. Теоретико-методологічний аналіз наукових джерел, систематизація та узагальнення психологічних даних за проблемою дослідження, опитувальники (авторський опитувальник, методика життєстійкості C. Мадді, тест «Рівень суб’єктивного контролю» Дж. Роттера, тест «Рівень задоволеності життям»), методи математичної обробки даних.
Результати. Досліджувані респонденти були розділені на дві групи відповідно до висунутих гіпотез: працюючі та непрацюючі пенсіонери. Дослідження виявило, що особи, які продовжують працювати, самореалізовуються у професії (соціальне спрямування), на відміну від непрацюючих пенсіонерів, які реалізовуються через хобі (для себе: спорт, йога, в’язання, кулінарія, іноземні мови тощо). Працюючі пенсіонери більшою мірою задоволені станом власного здоров’я та життєвими досягненнями, проявляють більшу самостійність, володіють більш високим рівнем суб’єктивного контролю та більш високим показником життєстійкості, вони більше покладаються на власні сили.
Висновки. Дослідження підтвердило висунуті припущення про те, що працюючі пенсіонери мають вищий рівень задоволення станом свого життя, аніж непрацюючі пенсіонери.