ФОРМУВАННЯ ЖИТТЄВОЇ ПОЗИЦІЇ НА РІЗНИХ ЕТАПАХ СОЦІАЛІЗАЦІЇ ДОРОСЛОЇ ОСОБИСТОСТІ

Анотація

Актуальність вивчення життєвої позиції в психології зумовлена парадигмальним переходом до розуміння особистості як самодетермінованої та самоорганізованої структури.

Мета статті – теоретично обґрунтувати та емпірично визначити особливості формування життєвої позиції в дорослому віці.

Для реалізації мети дослідження використовувалися такі методи: аналіз науково-дослідницьких джерел, порівняння, класифікація, узагальнення та систематизація наукових даних, бесіда, опитування й тестування. Отримані дані піддавалися математико-статистичній обробці. У роботі розпочато теоретичний аналіз проблеми формування життєвої позиції на різних етапах соціалізації. Показано, що увага науковців сфокусована переважно на трьох визначальних періодах життєвого шляху: формуванні неусвідомленого життєвого сценарію в ранніх стосунках із батьками, усвідомленому самовизначенні в період переходу від юнацтва до дорослості й переживанні екзистенційної кризи середини життя. Пріоритет у дослідженнях мають кризові аспекти формування ідентичності, тоді як поступові, еволюційні зміни життєвої позиції (як неодмінна ознака особистісного розвитку та збагачення власної життєвої філософії) залишаються поза увагою.

Подано результати порівняльного емпіричного дослідження у двох вікових групах, що представляють ранню (25–39 років) і пізню (40–59 років) дорослість, загальною чисельністю 70 осіб. Проведена діагностика життєвих орієнтацій, екзистенційної наповненості, базових цінностей і психологічного благополуччя. Отримані результати показують, що рівень суб’єктної активності, відчуття повноти власного життя та його наповненості сенсом має однакову виразність у групах різного віку. Але виявлені якісні відмінності в характеристиках суб’єктної спрямованості, що дають змогу зробити висновок про поступове розгортання життєвої позиції в різні періоди дорослості. Проведене емпіричне дослідження показало, що перехід від ранньої до пізньої дорослості (проходження переламного етапу в 40 років) супроводжується змінами життєвої позиції, що проявляється в екстеріоризації локусу контролю і творчо-перетворювальній життєвій активності, спрямованій на пізнання й удосконалення свого внутрішнього світу. Окреслений профіль базових цінностей осіб різного віку, пояснена провідна роль соціальної спрямованості. Виявлені та пояснені кореляції між компонентами життєвої позиції та психологічним благополуччям особистості.

Зроблено висновки щодо характеру якісної еволюції життєвої позиції в дорослому віці.