ПОЗАСВІДОМЕ ПСИХОАНАЛІТИКА ЯК ОБ’ЄКТ ЕМПІРИЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ (АНАЛІЗ ПУБЛІКАЦІЙ ІЗ БАЗИ SCOPUS ЗА І ПІВРІЧЧЯ 2017 РОКУ)

Анотація

Мета роботи – проаналізувати сучасні тенденції в дослідженнях позасвідомого психоаналітика світовою психоаналітичною спільнотою.

Методи. У статті подано результати кількісного (методом контент-аналізу) та якісного (методами узагальнення й систематизації) аналізу статей, присвячених різним аспектам вивчення позасвідомого психоаналітика, опублікованих у фахових психоаналітичних журналах із переліку Scopus за І півріччя 2017 року. Згідно з ними, усього із 447 статей у 22 журналах виявлено 17 робіт, які містять результати емпіричних досліджень феноменології функціонування та прояву позасвідомого психоаналітиків.

Результати. Виявлено, що переважно емпірична частина в них ґрунтується на клінічних випадках та інтерв’ю з психоаналітиками, тренінговими аналітиками й супервізорами. У них, зокрема, виявлено три загальні групи ключових понять, що є актуальним предметом вивчення в указаний період: контрперенесення, ревері та позасвідома комунікація. Описано короткий огляд уведених категорій у кожній із груп, як-от: матриця перенесення-контрперенесення, нарцисичні потреби психоаналітика, аналітичний еротизм, переживання щодо закінчення психоаналізу, мовчання й оніміння психоаналітика, позасвідома фантазія й позасвідома інтерсуб’єктивність.

Висновки. Узагальнено, що позасвідоме психоаналітика та феноменологія його прояву в аналітичній роботі залишається в постійному фокусі досліджень, виконаних у різних психоаналітичних підходах, охоплюючи не лише безпосередню клінічну практику (у тому числі зі специфічними категоріями аналізантів), а й тренінгову підготовку кандидатів і супервізорську оцінку. Класична та лаканівська школи більшою мірою зосереджені на дослідженні контрперенесення, британська школа – ревері та несвідомої фантазії, інтерсуб’єктивісти зацікавлені в дослідженні можливості і здатності психоаналітика використовувати своє позасвідоме у створенні особливої інтерсуб’єктивної реальності між ним та аналізантом. Єдність у поглядах на позасвідоме психоаналітика відзначено в ідеях про його чутливість, про діагностичну цінність переживань, що виникають на сесіях, а також про небезпеку в нехтуванні впливом власного позасвідомого на психоаналітичний процес.