Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія «Психологічні науки»

ПСИХОЛОГІЧНА ВИТРИВАЛІСТЬ VS. ПСИХОЛОГІЧНА СТІЙКІСТЬ ТА ПСИХОЛОГІЧНА ЖИТТЄСТІЙКІСТЬ

Валерій Борисенко — 2025-03-31

Мета. У статті зосереджено увагу на аналізі теоретичних і методологічних аспектів психологічної витривалості в її зв’язку із психологічною стійкістю та життєстійкістю. Методи. У дослідженні використані теоретичні та порівняльні методи вивчення основних аспектів психологічної витривалості. Необхідність вивчення зв’язку психологічної витривалості із психологічною стійкістю та життєстійкістю зумовлена різноплановістю та контроверсійністю явища психологічної витривалості в науковій літературі. Результати. Узагальнене тлумачення психологічної витривалості є важливою особистісною процесуальною характеристикою психічного здоров’я та благополуччя, що складається з фізіологічних, особистісних і соціальних компонентів, яких можна навчитись і які в разі фрустраційних і стресогенних ситуацій забезпечують здатність витримувати умови психологічного стресу та керувати ними, а також підтримувати належний рівень ефективності будь-якої необхідної навчальної чи пізнавальної діяльності завдяки аспектам урівноваженості, стабільності й опірності. Основними характеристиками психологічної витривалості є (стресо)стійкість, урівноваженість, опірність перешкодам, адаптивність, стабільність, оптимізм, віра у власні здібності/можливості, самоконтроль і саморегуляція, соціальна підтримка, рефлексія, зворотний зв’язок. Складовими частинами психологічної стійкості є витримка, життєстійкість, самоконтроль і психологічна стійкість. Успіх психологічної витривалості безпосередньо залежить від балансу індивідуально-психологічних якостей і міжособистісних характеристик, а також від здатності впоратися зі стресом та використовувати різні ресурси для підтримки свого психічного та фізичного благополуччя. Висновки. Результати теоретичного аналізу відіграють вагому роль у вивченні психологічної витривалості. Урахування особливостей успішної психологічної витривалості, що безпосередньо залежить від балансу індивідуально-психологічних якостей та міжособистісних характеристик, а також від здатності впоратися зі стресом і використовувати різні ресурси для підтримки свого психічного та фізичного благополуччя, є важливим для подальших досліджень.

ФІЛОСОФІЯ БЛАГОПОЛУЧЧЯ В КОНТЕКСТІ ПСИХОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

Валерія Волошина — 2025-03-31

Мета роботи – провести аналіз філософських підходів у контексті розуміння благополуччя. Методи дослідження: аналіз літератури, емпіричні, описові, узагальнення, аналіз і синтез, індукція та дедукція. Результати ґрунтуються на дослідженні низки теорій: задоволення бажань, об’єктивного списку, суб’єктивного благополуччя, задоволення, утилітаризму, віртуалізму, значних досягнень, важливих знань, краси і благополуччя, автономії. Це все розглядається крізь призму сучасних глобальних викликів і можливостей, з виокремленням ключових аспектів, як-от роль соціальної справедливості, значення автономії та самореалізації, вплив технологій на психологічне благополуччя, а також способи мінімізації негативних ефектів новітніх процесів. Розглянуті теорії можуть допомогти суспільству подолати кризові психологічні стани та знайти баланс між реальними загрозами та відчуттям благополуччя. Теорії благополуччя можуть надати цінні поради щодо викликів і потреб суспільства під час війни, а також способів їх вирішення або пом’якшення. Теорія об’єктивного списку наголошує на значенні конкретних умов і благ, необхідних для благополуччя. В умовах війни пошук сенсу, мети та самореалізації може здатися особливо складним. Однак евдемонічний підхід може відігравати важливу роль у подоланні травм і знаходженні міцності у складнощах. Волонтерство, допомога іншим, захист країни та співпраця заради спільної мети можуть допомогти індивідам знайти глибший сенс у своїх діях під час кризи. Висновки. Сучасні теорії благополуччя пропонують різноманітні погляди на те, що робить життя гідним та змістовним. Вибір між ними часто залежить від особистих цінностей, культурних та філософських поглядів. Розглянуті теорії підкреслюють різні аспекти благополуччя, які можуть бути використані для керівництва у вирішенні конфліктів, розробленні гуманітарної допомоги та відновленні постконфліктних суспільств. Вони допомагають зрозуміти, як підтримати індивідуальне та колективне благополуччя у складних умовах, а також як сприяти відновленню та зціленню після завершення конфлікту. Незважаючи на розбіжності, усі ці теорії прагнуть зрозуміти, як досягти вищої якості життя та здійснити людське прагнення до благополуччя.

ОСОБЛИВОСТІ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИФІКАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ

Вікторія Харченко — 2025-03-31

Мета. У статті проведено теоретичний аналіз поняття статевої ідентифікації в сучасній психологічній літературі, охарактеризовано етапи розвитку та формування статевої свідомості особистості, розкрито вплив стереотипів на статеву соціалізацію особистості. Методи. Здійснено теоретичний аналіз і узагальнення особливостей статевого та психологічного становлення підлітків, описані переживання підлітків власного тіла у процесі дорослішання, розглянуто особливості формування ґендерної культури особистості. Результати. У сучасному суспільстві відбувається поступова трансформація традиційних уявлень про маскулінність і фемінність, що зумовлює зміну ґендерних ролей і моделей поведінки. В умовах глобалізації та поширення цифрових технологій молодь усе частіше орієнтується на віртуальні джерела інформації, що впливає на їхнє самосприйняття й усвідомлення власної статевої ідентичності. Корейська попкультура, що набирає популярності у світі, активно пропагує андрогінний стиль, який змінює уявлення про зовнішність, поведінку та статеві ролі. Такі явища спричиняють дискусії серед науковців, адже питання статевої ідентифікації все більше виходить за межі біологічного виміру та набуває соціально-культурного значення. Висновки. З огляду на ці зміни важливо аналізувати, яким чином сучасні підлітки формують власну статеву ідентичність у контексті впливу соціальних мереж, глобальних культурних трендів і новітніх суспільних норм. Особливу увагу приділено впливу соціальних мереж на розвиток статевої ідентифікації особистості.

РОЛЬ РЕКРЕАЦІЙНО-РОЗВИВАЛЬНОГО СЕРЕДОВИЩА У ПРОЦЕСІ АКТУАЛІЗАЦІЇ ПСИХОЛОГІЧНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ПІДЛІТКА

Тетяна Сватенкова — 2025-03-31

Узагальнено підходи до вивчення рекреації як процесу, систематизовано концептуальні підходи та виокремлено ключові особливості змістовної рекреації: концептуалізація суб’єктивного досвіду побудови соціальних відносин з опануванням нових психосоціальних конструктів; підвищення комунікативної компетентності, розвиток соціального інтелекту та підвищення загальних показників добробуту і благополуччя; зміцнення здоров’я та профілактика захворювань, покращення міжособистісної комунікації та навичок соціальної інтеграції. Мета – представити експериментально новий підхід до роботи з дітьми в рекреаційно-розвивальному середовищі на основі концепції розвитку особистості, яка враховує психосоціальний, культурно-інтелектуальний і нейрофізіологічний аспекти, у поєднанні з індивідуальним підходом до особистості. Методи: соціометричне опитування (Дж. Морено) (Злобіна, 2003); діагностика емоційного інтелекту (Н. Холл). Результати. Констатовано тісні перехресні зв’язки між результатами методик у пробах 1 і 2, які показали кількісну динаміку змін показників до та після реалізації програми роботи з підлітками, що доводить результативність і актуальність застосування методів і форм роботи програми актуалізації психологічного потенціалу особистості. Висновки. Обґрунтовано застосування технології активізації психологічного потенціалу підлітка та розкрито основні етапи впровадження її. Утілення технології активізації психологічного потенціалу підлітка інтерпретується як підкреслення актуальності організації рекреаційно- розвивального простору для всебічного розвитку, актуалізації психологічного потенціалу та забезпечення потреби відновлення у психосоціальному, культурно-інтелектуальному та нейрофізіологічному аспектах. Доведено, що підхід до роботи з підлітками, що враховує психосоціальний, культурно-інтелектуальний і нейрофізіологічний аспекти рекреаційно-розвивального середовища, у поєднанні з індивідуальним підходом, циклом трансформаційної взаємодії, використанням технології активізації психологічного потенціалу, методом «рівний рівному» є важливим інструментом актуалізації психологічного потенціалу підлітка.

ОСОБЛИВОСТІ САМОРЕГУЛЯЦІЇ ПІДЛІТКІВ ІЗ ПОРУШЕННЯМИ РОЗУМОВОГО РОЗВИТКУ

Світлана Яковлева — 2025-03-31

У статті представлено результати теоретичного аналізу стану дослідження проблеми саморегуляції в підлітковому віці дітей із порушенням розумового розвитку. Мета – розкриття поняття й особливостей підліткового періоду розвитку дітей із порушеним інтелектом і стану їх саморегуляції. Зазначено, що підлітковий вік є складним, проходить пасивний або активний розвиток, характеризується важливими психофізіологічними перетвореннями: формуванням ціннісного «Я», самовихованням, емоційно-вольовими та комунікативними взаємодіями, потребує володіння собою, регуляції поведінки та власних емоцій. Результати. Обґрунтовано, що підлітки з порушеннями розумового розвитку характеризуються недорозвиненням мисленнєвих процесів, мовлення та комунікації, а спілкування з однолітками, з одного боку, є своєрідним джерелом інформації, із другого – це колективна взаємодія і специфічний вид емоційного спілкування, воно сприяє становленню особистості. Спільна діяльність виробляє навички соціальної взаємодії, вчить співвідносити власні інтереси із суспільними. Усе це здійснюється завдяки вмінню володіти собою та регулювати свої поведінкові й емоційні процеси. Нестійкість емоційно-вольової сфери та поведінки, неналежна соціалізованість, усе це спричиняє несформованість саморегуляції, яка особливо необхідна саме цій категорії дітей. Обґрунтовано психофізіологічні механізми, що забезпечують самоорганізацію підлітків із порушеним інтелектом, яка залежить від часу виникнення порушення, міжфункціональної взаємодії та внутрішньомозкових зв’язків, які лежать в основі психічного розвитку. Зазначено тісний зв’язок саморегуляції з функцією самозбереження та рефлексією, яка проходить перетворення завдяки розширенню знань про навколишній світ. Саморегуляція та самозбереження еволюційно тісно взаємопов’язані, адже в умовах постійно мінливого навколишнього середовища в підлітків із наявністю психофізіологічних порушень це забезпечує виживання й адаптацію. Висновки. Саморегуляція тісно пов’язана з рефлексією, яка спочатку має неусвідомлений характер, а з розвитком особистості, з набуттям знань про навколишній світ відбувається розвиток самостійності, активної діяльності й усвідомлення зовнішніх процесів.

ПРОБЛЕМА ПРОФДОБОРУ КАДРІВ ДО БУХГАЛТЕРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Олена Шелестова — 2025-03-31

У статті розглянуто необхідність удосконалення психологічних методів профдобору персоналу для бухгалтерської діяльності, які виникли за останні п’ятнадцять років, у зв’язку з економічною й політичною нестабільністю з кінця 1980-х до початку 1990-х років, яка характеризувалась серйозним спадом народжуваності в Україні, з воєнним конфліктом в Україні із 2014 року, повномасштабним вторгненням 2022 року, глобальними змінами у світі на рівні взаємодій між керівником і співробітником. Мета – теоретично обґрунтувати особливості професійного відбору кадрів для бухгалтерської діяльності. Методи. У статті були використані теоретичні методи дослідження: аналіз – для систематизації та вивчення наукових джерел із проблематики профдобору персоналу; синтез – для поєднання отриманих знань про методи та заходи відбору співробітників; узагальнення – для формулювання висновків щодо основних проблем і шляхів удосконалення системи профдобору персоналу для бухгалтерської діяльності. Результати дослідження дозволили описати методи пофдобору, їх валідність і застосування, розглянути стратегії підбору методів для профдобору персоналу, було висвітлено основні теоретико-методологічні підходи до вивчення управляння профдобору кадрів. Висновки. Було з’ясовано, що точних і усталених методик натепер не існує. Є окремі напрями та деякі висновки щодо окремих досліджень із профвідбору кадрів бухгалтерської діяльності та профдобору взагалі – це структуроване інтерв’ю, аналіз формальних даних, асесмент-центр, психологічні тести. Психологічні тести були розроблені суто для клінічних досліджень, а не для діагностики професійної придатності, проте можна припустити, що психологічні тести, як частина професіографії та професіограми, будуть відроджені в електронному рекрутингу, тому є потенційні можливості для подальшого дослідження та визначення більш структурованої та валідної методики з підбору персоналу.

ПСИХОЛОГІЧНІ КОНЦЕПЦІЇ РИЗИКУ ТА РИЗИКОВАНОЇ ПОВЕДІНКИ

Дмитро Бондзик — 2025-03-31

Стаття присвячена розгляду поширених у психології підходів до розуміння ризикованої поведінки. Розглянуто теорії, розроблені у психології здоров’я, праці й ухвалення рішень, проведено аналіз підходів до розуміння понять «ризик» і «ризикована поведінка» у різних галузях науки, описано особливості цих визначень та межі їх застосовності в моделях ризикованої поведінки. Мета дослідження – провести аналіз психологічних концепцій ризику та ризикованої поведінки, що представлені в науковій літературі. Особлива увага приділяється теоріям, розробленим у контексті психології здоров’я, праці й ухвалення рішень, а також визначенню особливостей понять «ризик» та «ризикована поведінка» у різних наукових галузях. Методи. У статті використовуються методи теоретичного аналізу, класифікації та узагальнення. Розглядаються психофізіологічні, когнітивні та змішані моделі ризику та ризикованої поведінки. Окрема увага приділяється суб’єктивним аспектам сприйняття ризику, когнітивним механізмам ухвалення рішень, їх залежності від контексту. Результати. Автором виявлено, що поняття ризику є багатогранним і варіюється залежно від галузі застосування. Розглянуто основні моделі, як-от гомеостатична теорія ризику, модель переконань у сфері здоров’я, теорія цілеспрямованої поведінки. Визначено, що суб’єктивне сприйняття ризику є ключовим елементом у формуванні ризикованої поведінки. Також описано механізми когнітивної обробки ризикованих ситуацій, які можуть спричиняти помилки у виборі рішень. Висновки. У роботі акцентовано увагу на складності та багатоаспектності ризикованої поведінки. Підкреслюється, що жодна з наявних моделей не є універсальною і пояснює лише окремі аспекти цього явища. Необхідність комплексного підходу до вивчення ризику та ризикованої поведінки обґрунтована як теоретичними, так і практичними викликами. Це дослідження є корисним для фахівців у галузі психології здоров’я, праці, безпеки й ухвалення рішень, а також для науковців, що цікавляться проблематикою ризику в поведінкових моделях.

ПСИХІЧНЕ ЗДОРОВ’Я ПОРАНЕНИХ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ: РЕЗУЛЬТАТИ САМООЦІНЮВАННЯ

Інеса Гуляс — 2025-03-31

Мета статті – емпірично дослідити особливості самооцінювання психічного здоров’я поранених військовослужбовців. Методи. Теоретичні – аналіз і узагальнення літератури з порушеної проблеми, а також систематизація і класифікація, зокрема групування результатів самооцінювання за визначеними критеріями. Емпіричні – метод письмового опитування, зокрема анкетування. Анкета містить 25 тверджень, об’єднаних у п’ять блоків: 1) «емоційний стан»; 2) «стрес і напруга»; 3) «фізичні прояви»; 4) «соціальна взаємодія»; 5) «когнітивні функції та самоконтроль». Математично-статистичні – обчислення відсотків. Результати. Виявлено, що більша частка досліджуваних (58,3%) продемонстрували високий рівень самооцінки психічного здоров’я. У контексті вираження його складників, зокрема: 1) компонента «емоційний стан», констатовано, що більшість опитаних (75%) перебувають у стані середнього рівня емоційного напруження; 2) «стрес і напруга» – 83,4% респондентів продемонстрували помірні прояви стресу; 3) у контексті «фізичних проявів стресу», 91,7% мають помірно виражені симптоми, які впливають на їхній фізичний стан, однак не критично погіршують функціонування; 4) середній рівень «соціальної взаємодії» у 91,7% опитаних, який свідчить про помірну соціальну активність і взаємодію з оточенням; 5) середній рівень (58,3% опитаних) проявляється у відносно збереженій когнітивній діяльності, проте можуть спостерігатися труднощі в концентрації уваги, сповільненість в ухваленні рішень і зниження гнучкості мислення. Висновки. Резюмуючи результати проведеного опитування, висновуємо про необхідність: 1) надання цільової психологічної підтримки, особливо для військових із високим і низьким рівнем емоційного стану; 2) проведення системної реабілітаційної роботи для запобігання розвитку хронічного стресу або посттравматичних розладів; 3) проведення заходів соціальної підтримки та психологічної реабілітації, спрямованих на підвищення рівня соціальної інтеграції поранених військових; 4) застосування диференційованого підходу до реабілітації та психологічної підтримки поранених військових.