ПРИНЦИП СУБСТАНЦІЙНОСТІ ЯК МЕТОДОЛОГІЧНА ОСНОВА ПІЗНАННЯ ЛЮДИНИ В УКРАЇНСЬКІЙ УНІВЕРСИТЕТСЬКІЙ ПСИХОЛОГІЇ ХІХ – ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ
Ключові слова:
субстанціональність, принцип субстанційності, психологія, пізнання, людина, душа, дух, психіка, індивідуальність, рід, «Я»Анотація
У статті вперше презентується принцип субстанційності як методологічна основа пізнання людини в українській університетській психології ХІХ – початку ХХ століття. Викладені наукові міркування щодо головних властивостей душі (психіки) людини, вплив батьків, роду й оточення. У рамках принципу субстанційності розкривається поняття «індивідуальність» в університетській психології. Констатується, що людина як індивідуальність, незважаючи на свою відособлюваність і зосередженість на самій собі, не є зовсім відстороненою від первісного зв’язку зі своїм родом. Стверджується, що вона бере участь у характері й ході розвитку, у дусі часу й ідеях сучасного людства та найближче свого народу. При цьому наголошується, що індивідуальність людини так само не менше перебуває в безпосередньому фізичному і психічному спілкуванні з іншими індивідуальностями.
