ВПЛИВ ЕМОЦІЙНИХ ЗВ’ЯЗКІВ НА РОЗВИТОК ПСИХОЛОГІЧНОГО БЛАГОПОЛУЧЧЯ СІМ’Ї

Анотація

Мета статті – дослідження впливу емоційних зв’язків у родинних стосунках на розвиток психоло- гічного благополуччя дітей. Методи дослідження – спостереження, опитування батьків, дітей, ігрові діагностичні завдання, методика асоціативно-чуттєвої фокус-реконструкції переживань історій життєвого шляху особистості. Представлено результати емпіричного дослідження впливу емоційних зв’язків у системі сімейних стосунків на розвиток психологічного благополуччя особистості. Сімейні стосунки розглянуті у контексті взаємин батьків із дітьми як умови розвитку психологічного благополуччя. Проаналізовано чинники руйнування цих зв’язків, що створюють перепони у розвитку психологічного благополуччя. Виявлено особливості та тенденції емоційних зв’язків сучасного молодого подружжя. Знайдено вплив прояву психологічних захистів подружжя на створення перепон у розвитку психологічного благополуччя дитини. Висновки: визначено, що сімейно-родинні цінності є основою формування психологічного бла- гополуччя дитини. Узагальнюючи прояви емоційних зв’язків у батьків і дітей, окреслено значущість спілкування у родинному колі для дитини дошкільного віку. Було виокремлено чинники, що стають перепонами у становленні психологічного благополуччя дитини. Серед факторів, які впливають на руйнування психологічного благополуччя особистості, було виділено: бажання максимальної відданості партнера по взаємодії (яка руйнує взаємини з іншими), що порушує особистісні границі іншого; нездатність врегульовувати власну амбівалентність емоцій, бажань; страхи втратити емоційну близькість у наявних стосунках (тривогу і вину), які породжують механізми психологічних захистів особистості; неможливість змінити стратегії утримання емоційних зв’язків у стосунках: витіснення, раціоналізацію, проекцію у ситуаціях власних внутрішніх конфліктів; відсутність конгруентності у взаємостосунках особистості з іншими; стратегію маніпулювання владою у стосунках між батьками; відсутність ієрархії у взаємодії членів сім’ї батьків і дітей; повторення старих поведінкових стратегій, нездатність їх поновлення.