ПЕРЕЖИВАННЯ ОСОБИСТІСНОГО БЛАГОПОЛУЧЧЯ НА ПЕРШОМУ ЕТАПІ ПАНДЕМІЇ COVID-19

Тетяна Вікторівна Данильченко

doi:10.32999/ksu2312-3206/2021-4-17

Тетяна Вікторівна Данильченко http://orcid.org/0000-0001-8809-0132

DOI: https://doi.org/10.32999/ksu2312-3206/2021-4-17

Ключові слова: особистісне благополуччя, пандемія, емоційне (гедоністичне, суб’єктивне) благополуччя, психологічне (евдемонічне) благополуччя, соціальне благополуччя

Анотація

У статті наведено результати дослідження переживання особистісного благополуччя (N=263). Метою є виявлення особливостей динаміки переживання особистісного благополуччя в умовах пан- демії. Об’єктом є особистісне благополуччя українців. Порівнюються результати дослідження чоти- рьох груп, вивчення яких було проведено у 2018 р. (до пандемії) (100 осіб), у березні (80 осіб), квітні (42 особи) і серпні (41 особа) 2020 р. Методи. У дослідженні використані такі методи: Шкала задоволеності життям Е. Дінера (SWLS) та питання з опитування European Social Survey (2013). Опитані респонденти – жителі різних регіонів України; середній вік – 34,95 років. Результати та висновки. Виявлено, що рівень особистісного благополуччя не змінився. Не спо- стерігалася гедоністична адаптація, оскільки реакція на пандемічний стрес серед українців не була вираженою. Виявлено трансформацію критеріїв оцінки особистісного благополуччя. Перша реакція в ситуації невизначеності – зміщення пріоритетів, пошук особистісного сенсу того, що відбувається. Втрачається диференціація структури особистісного благополуччя, критерії стають розпливчастими. На другому етапі (адаптації) спостерігається прийняття пандемії як неминучого факту, відбувається переструктурування особистих кордонів з урахуванням нової ситуації, оскільки з’являються нові кри- терії особистої свободи. На третьому етапі (адаптованості) зафіксовано відновлення диференціації структури особистісного благополуччя до рівня початку пандемії, тобто пошук нових критеріїв осо- бистого благополуччя завершено. У докарантинний період найбільш значущим був пошук позитивних емоцій, під час первинної адаптації до кризових умов пандемії збільшилась значущість евдемонічного компонента – пошук життєвого сенсу. Поширення COVID-19 є чинником не евдемонічного, а емоційного благополуччя – зниження пози- тивного афекту. На другому етапі ключовими чинниками особистісного благополуччя стали оптимізм і довіра до людей. На третьому етапі головним чинником особистісного благополуччя стало вміння освоювати нові види діяльності та креативність особистості.

Посилання

1. Батурин Н.А., Башкатов С.А., Гафарова Н.В. Теоретическая модель личностного благополучия. Вестник Южно-Уральского Государственного Университета. Серия «Психология». 2012. Т. 6 № 4. С. 4–14.
2. Великодна М., Циганенко Г. Надання психологічної допомоги вразливим групам населення під час та після карантину через пандемію COVID-19 : Практичний посібник. Київ : Роман Козлов, 2020. URL: http://elibrary.kdpu.edu.ua/bitstream/123456789/3827/3/83.pdf
3. Водяха С.А. Современные концепции психологического благополучия личности. Дискуссия. 2012. № 2. 132–138. URL: https://cyberleninka.ru/article/n/sovremennye-kontseptsii-psihologicheskogo-blagopoluchiya-lichnosti
4. Данильченко Т.В. Соціальний контекст особистісного благополуччя. Psychological resources of the individual under the conditions of modern challenges. Editors: Józef Kaczmarek, Hanna Varina. Monograph. Opole: The Academy of Management and Administration in Opole, 2020. Р. 23–32.
5. Магомед-Эминов М.Ш. Психологические рекомендации о поведении и деятельности человека в экстремальной ситуации пандемии (COVID-19) Москва, 2020. URL: https://www.msu.ru/info/virusprevention/docs/phyrecomend.pdf
6. Нестик T.A. Коронавирусы: вызовы личности, обществу и государству / Выступление на 14-м Санкт-Петербургском саммите психологов (31 мая – 3 июня 2020 г.) Опубликовано (23 июня 2020 г.) URL: https://youtu.be/aSvxFMw6PMo
7. Осин Е.Н., Леонтьев Д.А. Апробация русскоязычных версий двух шкал экспресс-оценки субъективного благополучия. Мат-лы III Всероссийского социологического конгресса (Москва, 21-24 октября 2008 г.). URL: http://www.hse.ru/data/2010/03/15/1228959627/%D0%9E%D181(2013):D0.
8. Павлик Н.В. Гармонізація психологічного здоров’я особистості в умовах психічного напруження та епідемічної загрози в суспільстві. Психологія і педагогіка у протидії пандемії COVID-19: Інтернет-посібник / за наук. ред. В.Г. Кременя. Київ: ТОВ «Юрка Любченка», 2020. С. 54–61.
9. Психологія і педагогіка у протидії пандемії COVID-19: Інтернет-посібник / за наук. ред. В.Г. Кременя; [координатор інтернет-посібника В.В. Рибалка; колектив авторів]. Київ : ТОВ «Юрка Любченка», 2020. 243 с. URL: https://drive.google.com/file/d/1qXwyN0dnd7BJHm2HS_aq4CLuDWqkupWC/view
10. Титаренко Т.М. (2020). Особистість в часи пандемії: наративний аналіз. Презентація на семінарі «Дистанційні психологічні дослідження в умовах пандемії і карантину» (Київ, 15.05.2020). URL: https://youtu.be/jb4-rMja-w4
11. Aspinwall, L. C., Richter, L., & Hoffmann, R. R. (2001). Understanding how optimism works: An examination of opimists’ adaptive moderation of belief and behavior. In E. C. Chang (Ed.). Optimism and pessimism: Implications for theory, research, and practice. Washington DC: American Psychological Association, 2021. Рр. 217–238.
12. Cummins, R. The second approximation to an international standard of life satisfaction. Social Indicators Research. 1998. 43. Рр. 307-334.
13. Cummins, R. (2010). Subjective wellbeing, homeostatically protected mood and depression: A Synthesis. Journal of Happiness Studies. 2010. 11. Рр. 1-17.
14. Dodge, R., Daly, A., Huyton, J., & Sanders, L. The challenge of defining well-being. International Journal of Wellbeing, 2012. 2(3). Рр. 222-235.
15. Easterlin, R. A. Building a Better Theory of Well-Being. In L. Bruni, & P. L. Porta (Eds.). Economics and Happiness. Oxford: Oxford University Press. 2005. Рр. 29–64.
16. Headey B.W., Wearing A.J. Subjective well-being: a stocks and flows framework. In Strack F., Argyle M., Schwarz N. (Eds.). Subjective Wellbeing – An interdisciplinary perspective. Oxford: Pergamon Press. 1991. Рр. 40–76.
17. Huppert, А. F., & So, T. C. Flourishing across Europe: application of a new conceptual framework for defining well-being. Social Indicator Research, 2013. Vol. 110, Pp. 837-861.
18. Keyes, C. L. M., Shmotkin, D., & Ryff, C. D. Optimizing well-being: The empirical encounter of two traditions. Journal of Personality and Social Psychology, 2002. 82. Pp. 1007-1022.
19. Ormel, J., & Schaufeli, W. Stability and change of psychological distress and their relationship with self-esteem and locus of control. Journal of Personality and Social Psychology, 1991. Vol. 60. Pp. 288-299.
20. Ryff, C. D., & Singer B. Know thyself and become what you are: A eudaimonic approach to psychological wellbeing. Journal of Happiness Studies. 2008. Vol.(9)1. Pp. 13-39.
21. Suh, E., Diener, E., & Fujita, F. Events and subjective well-being: Only recent events matter. Journal of Personality and Social Psychology, 1996. Vol. 70(5). Pp. 1091-1102.
22. Thompson, S., & Marks N. (2008). Measuring well-being in policy: issues and applications. New Economics Foundation report to UK Government Foresight Project. London: NEF. Retrieved from: http://b.3cdn.net/nefoundation/575659b4f333001669_ohm6iiogp.pdf