МОЖЛИВОСТІ ПРИКЛАДНОГО ЗАСТОСУВАННЯ ПСИХОРОЗВИВАЛЬНИХ ДІАГНОСТИЧНИХ МЕТОДІВ У ВИЩІЙ ШКОЛІ

  • Ярослава Миколаївна Бугерко
Ключові слова: технологія діагностичного обстеження, розвивальна психодіагностика, проблемно-ситуаційні методики, особистісне зростання, освітній процес, громадянська відповідальність, рефлексія

Анотація

У статті розглянуто організаційно-технологічні особливості реалізації розвивально-діагностичної ді­яльності. Показано, що розвивальна діагностика – це інноваційний напрям розроблення методів розпізна­вання індивідуальних психологічних особливостей особи чи групи і водночас технологія діагностичного обстеження. Мета статті – обґрунтування технології ефективного використання проблемно-ситуаційних методів розвивального діагностування осіб юнацького віку. До діагностичного комплексу методів дослі­дження ввійшли опитувальник визначення індивідуального вияву рівня рефлексивності А.В. Карпова – В.В. Пономарьової та розвивальна методика А.В. Фурмана, О.Є. Фурман «Наскільки відповідальна Ви особистість». Результати дослідження показали наявність взаємозалежності між показниками рефлек­сивності й рівнем громадянської відповідальності учасників діагностування. Розроблена й емпірично апробована циклічно-вчинкова організаційно-технологічна схема зреалізування розвивально-діагностич­ної діяльності розриває механізм дії розвивального діагностичного процесу, в якому обстежувані є не па­сивними об’єктами впливу психолога, а активними суб’єктами власної пізнавально-пошукової діяльності. Аналіз одержаних результатів показав низький рівень громадянської відповідальності у 26,65% та низьку рефлексивність у 33,3% обстежених студентів, що створює їм труднощі в осмисленні себе, свого місця в соціокультурному контексті, вказує на несформованість внутрішніх критеріїв продуктивного розв’язан­ня проблемно-конфліктних ситуацій, а відтак знижує перспективи саморозвитку. В умовах розвивально­го (проблемно-ситуативного) діяння через стимулювання механізму рефлексії відбувається актуалізація смислових структур «Я» суб’єкта, минулого життєвого досвіду, наявних знань, моральних цінностей та інваріантних сенсів. Результати дослідження показали, що емоційне проживання і розв’язування пропо­нованих проблемних задач не лише розвиває пізнавально-ціннісну активність і самостійність учасників, а й стимулює їх саморефлексію, уможливлює «діалог» зі своїм внутрішнім світом, гармонізує розвиток найменш вираженої форми рефлексивності – ретроспективної. Висновки: виявлене взаємодоповнення діагностичних спроможностей і психорозвивального ефекту використання проблемно-ситуативних мето­дів розпізнавання індивідуально-психологічних особливостей особистості вказує на доцільність викори­стання запропонованої технології розвивальної діагностики в освітньому процесі сучасного ЗВО.

Посилання

1. Бугерко Я.М. Рефлексивна психодіагностика як позиційний метод рефлекпрактики. Науковий часопис НПУ ім. М.П. Драгоманова. Серія 12. 2012. № 36(60). С. 305–310.
2. Бурлачук Л. Психодіагностика особистості: понятійний апарат та методи дослідження. Психологія і суспільство. 2014. № 4. С. 85–102.
3. Карпов А.В. Рефлексивность как психическое свойство и методика ее диагностики. Психологический журнал. 2003. Т. 24. № 5. С. 45–57.
4. Максименко Ю., Фурман А. Майбутнє проективних методик: рефлексія прихованих можливостей. Психоло¬гія і суспільство. 2017. № 3. С. 51–58.
5. Носс И.Н. Качественные и количественные методы исследований в психологии. Москва : Изд-во Юрайт, 2014. 362 с.
6. Роменець В.А. Предмет і принципи історико-психологічного дослідження. Академік В.А. Роменець: творчість і праці : зб.ст. / упоряд. П.А. М’ясоїд. Київ : Либідь, 2016. С. 35–66.
7. Савчин М.В. Психологія відповідальної поведінки. Київ : Україна-Віта, 1996. 130 с.
8. Фурман А.В. Генеза науки як глобальна дослідницька програма: циклічно-вчинкова перспектива. Психологія і суспільство. 2013. № 4. С. 18–36.
9. Фурман А.В. Обґрунтування системи базових концептів психологічної діагностики. Психологія і суспільство. 2007. № 4. С. 39–55.
10. Фурман А.В. Розвивальна діагностика психологічної грамотності педагога. Тест «Хто підніме папірець?». Психологія і суспільство. 2002. № 1. С. 119–153.
11. Фурман А.В. Психодіагностика : навч.-метод. модульний комплекс із дисципліни. 4 вид, скор. Тернопіль, 2018. 64 с.
12. Фурман О.Є. Громадянська відповідальність особистості як предмет психологічного дослідження. Психологія і суспільство. 2015. № 1. С. 65–89.
13. Chapman L. J. Studies of psychodiagnostic errors of observation as a contribution toward a nondynamic psychopathology of everyday life. Advances in Experimental Clinical Psychology: Pergamon General Psychology Series, 2017. 123 р.
14. Hinrichs J., Dauphin V. B., Munday C. C., Porcerelli J. H., Kamoo, R. & Christian-Kliger, P. Assessing Level of Personality Organization With the Psychodiagnostic Chart: A Validity Study. Journal of personality assessment. 2018. Р. 1–10.
15. Robert M. Gordon and Ronald W. Stoffey. Operationalizing the Psychodynamic Diagnostic Manual: A preliminary study of the Psychodiagnostic Chart. Bulletin of the Menninger Clinic. 2014. Vol. 78. No. 1. Р. 1–15. URL : https://doi. org/10.1521/bumc.2014.78.1.1 (дата звернення : 10.02.2019).
Опубліковано
2019-09-22
Сторінки
36-43
Розділ
СЕКЦІЯ 2 ПЕДАГОГІЧНА ТА ВІКОВА ПСИХОЛОГІЯ