ПСИХОФІЗІОЛОГІЧНІ ОСНОВИ МЕХАНІЗМУ ЗАРОДЖЕННЯ ІПОХОНДРИЧНИХ РОЗЛАДІВ ОСОБИСТОСТІ

  • Інеса Миколаївна Візнюк
Ключові слова: іпохондричні розлади, механізм зародження іпохондричних розладів особистості, фахівці різних професій, больові імпульси, травмуючі переживання, ізольоване патодинамічне вогнище

Анотація

У статті йдеться про детальний патологічний аналіз визначення етіології та розвитку іпохондричних нозологій у групі хворих із найбільш вираженою патофізіологічною симптоматикою.

Мета. Представлені результати емпіричного дослідження механізму виникнення іпохондричних розладів особистості з метою визначення особливостей їхнього прояву в осіб з іпохондричною симптоматикою та у групах, що вивчаються, без цієї ознаки, шляхом диференціації цих відмінностей для встановлення психодіагностичних параметрів.

Для досягнення основної мети дослідження було випробувано такі методи: авторський опитувальник для визначення рівня сприйнятливості до іпохондричної нозології, також використано карту первинного обстеження пацієнта для діагностики анамнезу, розкрито загальну інформацію про людину та її сімейний і соціальний статус, мультимодальну анкету із проблем історії життя, поведінки людини за С. Кулаковим.

За результатами дослідження у групі респондентів визначено відчуття болю, що домінує, яке наявне в них зі скаргами психосоматичного характеру і відображене в діях і поведінці. Описуючи їхні особистісні риси, варто зазначити, що тривалість скарг періодична, а характер їхнього прояву досить невиразний, часто надуманий і навіть вигаданий. Жодних ознак органічного ураження нервової системи не спостерігалося. Соматичні показники перебувають у межах норми. Асоціативний експеримент для визначення основного стилю мислення в пацієнтів дозволив охарактеризувати низку психологічних розладів іпохондричного характеру. Найвищий пороговий імпульс, згідно з яким іпохондричні розлади виявлялися в цих групах, коливався в межах 5 ± 0,5–7,9–8,54.

Згідно з опитувальником автора, в експериментальній групі осіб переважали від 31 до 40 балів, що означає високу ймовірність виникнення іпохондричних розладів особистості. Саме тому механізм появи іпохондричних проявів відображено в наявності інтероцептивних подразників, які досить довго перетікали у функціонально ослаблену кору і призводили до утворення застійних, інертних джерел збудження, що лежать в основі іпохондричного розладу.

Висновки. У наведеному спостереженні ми виявили об’єктивно констатуючі вісцеральні подразники, що діють у теперішньому часі або ж мали місце в минулому і супроводжували досить тривалу неадекватну суб’єктивну реакцію на них із боку хворих. Це пояснюється тим, що умовні рефлекси, які утворюються у внутрішніх органах, досить важко затухають, більш інертні, що має велике значення для виникнення іпохондричного марення.

Посилання

1. Візнюк І. Психологічні детермінанти розвитку іпохондричних розладів у людини за психодіагностичними параметрами. Проблеми сучасної психології. Вип. 35. Кам’янець-Подільський : Аксіома, 2017. С. 55–67. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Pspl_2017_35_7 (дата звернення: 12.03.2017).
2. Максименко С. Генезис существования личности. Киев : Издательство ООО «КММ», 2006. 240 с.
3. Мурашкин М. Компенсаторная реакция на опосредованность сознания (на примере состояния НЕМРИ) : монография. Днепропетровск : ЧП «Лира ЛТ», 2008. 328 с.
4. Наранхо К. Генезис типологической структуры личности: самоанализ для ищущего. Воронеж : НПО «МОДЭК», 1995. 224 с.
5. Низовских Н. Человек как автор самого себя: психосемантическое исследование жизненных принципов в структуре саморазвивающейся личности : монография. Москва : Смысл, 2007. 255 с.
6. Lazarus R. Progress on a cognitive motivational-relational theory of emotions. American Psychologist. 1991. P. 819–837.
Опубліковано
2019-11-29
Сторінки
244-252
Розділ
СЕКЦІЯ 5 МЕДИЧНА ПСИХОЛОГІЯ